The basic approaches to the study of metacommunication in linguistics
Вантажиться...
Дата
2018
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Міленіум
Анотація
The paper provides the study of the phenomenon of metacommunication that had attracted the researchers’ attention even before this term appeared in linguistics. The article introduces four basic approaches to the study of the concept of metacommunication, examines various definitions of this term, and adopts a broad understanding of metacommunication as communication that accompanies communication. The paper outlines the analysis of the terms that start with the prefix “meta-” and highlights the concepts that set the categorical apparatus of metacommunication. It was stated that by virtue of its characteristics, metacommunication performs vital functions in social interaction. The conducted research helps to acknowledge the relationship of metacommunication with such concepts as metadiscourse and metatext. The interactive nature of discourse allows us to interpret metadiscourse and metacommunication as phenomena occurring in one social context, one communicative situation. When treating metatext as a static formation that emerges as a result of language interaction, we consider it appropriate to relate it to metalanguage. The prospects for study consist in further in-depth synthesis of practical material, investigation of the function of regulation of the emotional tone of conversation via metacommunicative utterances in mass-media discourse.
Опис
У зв’язку з активним розвитком морфологічної парадигматики в українському мовознавстві не згасає інтерес до формотворення змінних частин мови. Зокрема процеси уніфікації та перебудови в середині іменникових парадигм мають тенденцію до продовження. У «Граматичному словнику української літературної мови. Словозміна» (2011) до субстантивних зразків словозміни включено словоформи так званого обмеженого числа, або limited number. Категорією цього числа марковано грамеми трьох відмінків: називного, родового та знахідного. На нашу думку, до цього переліку варто додати форми кличного відмінка, які формально тотожні словоформам називного та знахідного. У своїх дослідженнях послуговуємося терміном «зв’язані форми», які функціонують унаслідок дії синтагматичного чинника, зокрема в сполученні із числівниками два (дві), обидва (обидві), три, чотири. Зв’язані словоформи родового відмінка множини раніше взагалі не зараховували до словозмінних парадигм іменників. Існування зв’язаного, або синтагматичного, значення в генітивних формах характерне переважно для іменників І відміни, рідше ІІ з різним наголошуванням в однині та множині в сполученні із числівниками п’ять і більше. На появу зв’язаних словоформ у родовому відмінку множини додатково впливають словотвірний та семантичний чинники. Якщо в словоформах родового відмінка множини засвідчено дублетну акцентуацію, то у зв’язаній формі генітива наголос збігається з формою родового відмінка однини.
Ключові слова
морфологічна парадигматика, обмежене число, словотвірний, семантичний чинники
Бібліографічний опис
Grabovska I.V. The basic approaches to the study of metacommunication in linguistics / I.V. Grabovska // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Філологічні науки. - К. : Міленіум, 2018. - Вип. 292. - С. 74-79