Стегней, М.М.2021-10-292021-10-292018До питання організації ветеринарної служби на Вінниччині / М.М. Стегней, // Науковий вісник НУБіП України. Серія : Ветеринарна медицина, якість і безпека продукції тваринництва. – К. : ВЦ НУБіП України, 2018. - Вип. 285. – С. 257 - 262https://dglib.nubip.edu.ua/handle/123456789/8465Наприкінці ХІХ ст. у Вінницькій губернії працювало всього 14 ветеринарних лікарів: два губернських − старший і молодший та 12 повітових. Крім них ветеринарною справою займалися 270 коновалів, які відносилися до ремісників. У 1894 році кількість ветеринарних лікарів зменшилась до 10, натомість з’являються посади ветеринарних фельдшерів в кількості 16 осіб. Незначна кількість ветеринарного персоналу не могла здійснювати повноцінне ветеринарне обслуговування населення і ветеринарно-санітарний нагляд у губернії. Хоча одним із пріоритетів діяльності ветеринарних лікарів губернії було покращення ветеринарно-санітарного нагляду, у зв’язку з чим було заборонено подвірний забій худоби і організовано в повітових центрах та містечках централізовані бойні. 18 листопада 1913 року у місті Вінниця відбулася перша губернська ветеринарна нарада, до складу якої входили, в тому числі, губернський ветеринарний інспектор і бактеріолог губернського земства, на якій було вирішено питання діяльності повітових ветеринарних організацій та розвиток земської ветеринарної справи у губернії. У 1934 році Вінницьким обласним виконавчим комітетом видано ряд постанов про організацію ветеринарної справи Вінниччини, яка регламентувала всебічний розвиток ветеринарної медицини в регіоні.ukветеринарна медицинаветеринарний лікарветеринарно-санітарна діяльністьOther