Удосконалення елементів технології вирощування кукурудзи на зерно в МХП «Агро-С» Київської області

Abstract

Обсяг роботи – 57 сторінок. Робота містить вступ, 4 розділи, висновки,список використаних джерел(52найменування українською та англійською мовами), додатки.У роботі використано 6 таблиць. Об’єкт дослідження – зерно різних сортів кукурудзи, яку вирощують на полях агропідприємвства. Предмет дослідження – специфіка та умови вирощування кукурудзи на зерно в МХП «АГРО-С». Мета дослідження – визначити можливості удосконалення елементів технології вирощування кукурудзи на зерно в МХП «Агро-С» Київської області». Завдання дослідження відображають його мету: 1)проаналізувати наукові основи формування продуктивності кукурудзина зерно; 2)охарактеризувати умови та методику проведення дослідження; 3)дослідити особливості росту та розвитку гібридів кукурудзи залежно відзастосування біостимулянту; 4)провести економічну та енергетичну оцінку вирощування кукурудзи назерно в МХП «АГРО-С» Броварського району Київської області. У рамках дослідження здійснено визначення економічної доцільності застосування досліджуваних технологічних прийомів вирощування з використанням загальноприйнятих методик проведення польових експериментів. На тривалість міжфазних періодів гібридів кукурудзи, які належать до різних груп стиглості, впливають кліматичні умови року культивування та обрана модель технології вирощування. Зафіксовано збільшення тривалості вегетаційного періоду кукурудзи в «МХП-Агро-С» при застосуванні біостимулянту Ratchet, який активував каскад біохімічних реакцій у рослинах, позитивно вплинув на процеси росту та розвитку. Особливо помітним цей ефект є у гібридів ранніх груп стиглості, які культивувалися за традиційною технологією. Спостереження показали, що на початкових етапах розвитку гібриди кукурудзи демонструють кращий ріст при традиційній технології обробітку. В подальших фазах розвитку відмінності між гібридами стають менш вираженими. У фазу воскової стиглості відбувалося скорочення площі фотосинтетично активного листя, яке досягало значень 41,8±0,8 тис. м2/га для ранньостиглого гібриду ДКС 3050 та 51,8±1,6 тис. м2/га для середньостиглого гібриду ДКС 4351. Група стиглості гібриду має суттєво більший вплив на фотосинтетичний потенціал, ніж агротехнічні прийоми його культивування. Гібриди ранньостиглої групи, зокрема ДКС 3050, характеризувалися інтенсивною чистою продуктивністю фотосинтезу на ранніх етапах вегетації. Середнє значення цього показника перевищувало 5,0 г/м2 сухої речовини на добу. Найбільшу величину рентабельності зафіксовано у варіантах із гібридом ДКС 4351, що відноситься до середньоранньої групи стиглості, де середній показник склав 171 %. Для гібридів ранньої групи стиглості ДКС 3050 рівень рентабельності становив 168 %. При оцінці енергетичної результативності вирощування гібридів кукурудзи на зерно, можна констатувати, що гібриди, вирощені за традиційною технологією з використанням біостимулятора росту рослин, потенційно здатні синтезувати більший обсяг акумульованої енергії.