Публічне управління у сфері фізичної культури і спорту в Україні

Abstract

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що у сучасних умовах розвитку України сфера фізичної культури і спорту набуває особливого значення як складова державної соціальної політики, інструмент формування здорового суспільства, розвитку людського потенціалу та зміцнення національної стійкості. Особливої актуальності питання публічного управління у сфері фізичної культури і спорту набули в умовах повномасштабної війни, коли спорт виконує не лише оздоровчу, а й соціальну, психологічну, реабілітаційну та консолідаційну функції. На сучасному етапі фізична культура і спорт виступають важливими напрямами державної політики, що впливають на здоров’я населення, соціальну адаптацію ветеранів війни, підтримку молоді, розвиток територіальних громад та міжнародний імідж держави. В умовах війни особливого значення набуває розвиток ветеранського спорту, інклюзивних спортивних програм, спортивної реабілітації військовослужбовців, підтримка дітей, молоді та внутрішньо переміщених осіб. Водночас система публічного управління у сфері фізичної культури і спорту в Україні перебуває на етапі трансформації під впливом децентралізації, цифровізації та євроінтеграційних процесів. Важливу роль у цьому процесі відіграють органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації, міжнародні партнери та цифрові платформи, зокрема «Дія.Освіта», яка забезпечує доступ до безкоштовного онлайн-навчання та розвитку сучасних компетентностей. Проблематика публічного управління у сфері фізичної культури і спорту є предметом дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців. Теоретичні засади розвитку фізичної культури і спорту досліджували Т. Ю. Круцевич [18], М. В. Дутчак [15], О. В. Борисова [9]. Питання публічного управління та децентралізації висвітлювали В. С. Куйбіда [19], В. Я. Малиновський [20], В. М. Щербак [40]. Проблеми цифровізації публічного управління досліджували І. С. Жданова [17] та Н. В. Сидоренко [32]. Питання розвитку інклюзивного та ветеранського спорту розглядали В. П. Семенюк [30] та Л. С. Федоренко [37]. Зарубіжний досвід функціонування спортивної сфери досліджували О. О. Євсеєва [16], О. С. Рибак [27], О. А. Хоменко [38]. Попри значну кількість наукових праць, питання публічного управління у сфері фізичної культури і спорту в умовах воєнного стану, розвитку ветеранського спорту, цифровізації управлінських процесів та адаптації європейського досвіду залишаються недостатньо дослідженими, що зумовлює актуальність теми бакалаврської кваліфікаційної роботи. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-правові основи та розроблення практичних пропозицій щодо особливостей публічного управління у сфері фізичної культури і спорту в Україні, аналіз сучасного стану системи управління спортивною сферою та розробка рекомендацій щодо її вдосконалення. Для досягнення поставленої мети у дослідженні визначено такі завдання: 1. дослідити теоретичні засади публічного управління у сфері фізичної культури і спорту; 2. проаналізувати нормативно-правове забезпечення спортивної сфери; 3. дослідити вітчизняний та зарубіжний досвід управління фізичною культурою і спортом; 4. проаналізувати діяльність органів публічної влади у спортивній сфері; 5. визначити сучасні проблеми та тенденції розвитку системи публічного управління у сфері фізичної культури і спорту; 6. дослідити розвиток ветеранського, інклюзивного та молодіжного спорту; 7. обґрунтувати напрями вдосконалення системи публічного управління у сфері фізичної культури і спорту в Україні. Об’єкт дослідження – є система публічного управління у сфері фізичної культури і спорту в Україні. Предмет дослідження – механізми, інструменти та напрями вдосконалення публічного управління у сфері фізичної культури і спорту. У дослідженні використано сучасні методи аналізу, зокрема загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, системного підходу, статистичного аналізу, нормативно-правового аналізу та порівняльного дослідження зарубіжного досвіду. Теоретична цінність роботи полягає в систематизації знань щодо системи система публічного управління у сфері фізичної культури і спорту в Україні. Практична значущість дослідження полягає у формулюванні рекомендацій, які можуть бути: органами публічної влади, територіальними громадами, закладами фізичної культури і спорту, а також у навчальному процесі. Апробація результатів дослідження здійснювалася під час обговорення на науково-практичних конференціях, а також через публікації в наукових виданнях за тематикою дослідження. Структура роботи складається з вступу, трьох розділів з підрозділами, висновків до кожного розділу, загальних висновків. Загальний обсяг роботи -57 сторінок, 5 додатків, 45 джерел використаної літератури.