Взаємозвʼязок рівня самоконтролю та академічної успішності студентів

Abstract

Кваліфікаційна робота на тему «Взаємозв’язок рівня самоконтролю та академічної успішності студентів» присвячена аналізу психологічних механізмів самоконтролю у структурі навчальної діяльності студентської молоді та виявленню його зв’язку з показниками академічної успішності. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. У першому розділі здійснено теоретичний аналіз поняття самоконтролю, розглянуто основні підходи до його вивчення у психології, охарактеризовано психологічні чинники формування академічної успішності студентів та розкрито взаємозв’язок самоконтролю з навчальною діяльністю студентської молоді. У другому розділі представлено організацію та методи емпіричного дослідження, проаналізовано результати діагностики рівня самоконтролю студентів і встановлено статистично значущий зв’язок між рівнем самоконтролю та академічною успішністю. У третьому розділі розроблено програму розвитку самоконтролю студентів, подано результати її апробації та сформульовано практичні рекомендації для студентів, викладачів і психологів закладів вищої освіти. Об’єкт дослідження – самоконтроль у навчальній діяльності студентів. Предмет дослідження – взаємозв’язок рівня самоконтролю та академічної успішності студентів. Мета дослідження полягає у виявленні характеру взаємозв’язку між рівнем самоконтролю та академічною успішністю студентів, а також у визначенні можливостей розвитку самоконтролю у навчальній діяльності студентської молоді. Для досягнення поставленої мети використано комплекс теоретичних та емпіричних методів. Теоретичну основу дослідження становили аналіз, систематизація та узагальнення наукових джерел з проблеми самоконтролю та академічної успішності . Емпірична частина дослідження передбачала застосування комплексу психодіагностичних методик, зокрема тесту «Коротка шкала самоконтролю» (Tangney, Baumeister, Boone), шкали самоконтролю та самоуправління (Self-Control and Self-Management Scale, P. Mezo; україномовна адаптація О. В. Савченко та Д. Г. Лавриненка), а також опитувальника самоконтролю у спілкуванні М. Снайдера, що дозволило комплексно оцінити рівень самоконтролю та особливості регуляції поведінки студентів та авторського інтерв’ю. Для статистичної обробки результатів використано кореляційний аналіз. У дослідженні взяли участь 50 студентів віком від 18 до 22 років. На етапі формувального експерименту вибірку поділено на експериментальну та контрольну групи по 25 осіб у кожній. За результатами емпіричного дослідження встановлено, що у більшості студентів переважає середній рівень самоконтролю. Виявлено прямий статистично значущий зв’язок між рівнем самоконтролю та академічною успішністю студентів. Отримані дані засвідчили, що студенти з вищим рівнем самоконтролю демонструють вищі показники навчальної результативності. Апробація розробленої програми розвитку самоконтролю показала позитивну динаміку в експериментальній групі, що дало підстави констатувати її ефективність. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання розробленої програми та сформульованих рекомендацій у діяльності практичних психологів, викладачів закладів вищої освіти та в системі психологічного супроводу студентської молоді.