Особистісна самооцінка як чинник мотивації досягнення у здобувачів вищої освіти

Abstract

У роботі представлено результати дослідження проблеми особистісної самооцінки як фактор мотивації досягнень у студентів вищих навчальних закладів. Висвітлено теоретичні основи вивчення сутності особистісної самооцінки та мотивації досягнень у психологічній науці. Зокрема, проаналізовано поняття особистісної самооцінки в структурі самосвідомості, психологічний зміст мотивації досягнень та її значення для успішності навчальної діяльності студентів, а також специфіку та характер взаємозв’язку між рівнем самосприйняття та прагненням особистості до успіху в студентському житті. Зроблено висновок, що особистісна самооцінка є потужним внутрішнім регулятором навчальної та професійної поведінки. Адекватна та висока самооцінка виступає психологічним ресурсом, що активізує внутрішню мотивацію досягнень, орієнтацію на успіх, тоді як низька самооцінка гальмує розвиток мотиваційної сфери особистості та зумовлює формування мотивації уникнення невдач. Описано методи, процедуру та вибірку емпіричного дослідження. Комплекс методів включав теоретичний аналіз літератури, психодіагностичне тестування, анкети та методи математично-статистичної обробки даних. Отримані результати були проаналізовані. Емпірично підтверджено наявність значущого зв’язку між показниками самооцінки та орієнтацією на досягнення успіху. Особливу увагу було приділено теоретичному обґрунтуванню, розробці та впровадженню програми психологічного впливу у формі соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на розвиток адекватної самооцінки, впевненості в собі. Аналіз результатів апробації програми показав її високу ефективність та позитивну динаміку в емоційно-мотиваційній сфері учасників. Висновки відображають основні узагальнення проведеної роботи. Список використаної літератури містить 41 джерело. Додатки містять форми використаних психодіагностичних методик, анкети та методичні матеріали програми соціально-психологічного тренінгу.