Роль громадян у відбудові зруйнованих населених пунктів

Abstract

Актуальність теми дослідження. Процеси розбудови суверенної, правової та демократичної держави в Україні на сучасному етапі відбуваються в умовах безпрецедентних безпекових, економічних та гуманітарних викликів, спричинених повномасштабною збройною агресією Російської Федерації. Наслідком воєнних дій руйнівного характеру став колосальний за своїми масштабами занепад критичної, житлової, транспортної та соціальної інфраструктури сотень українських міст і селищ. Зазначені обставини зумовлюють об'єктивну необхідність модернізації та концептуального переосмислення існуючих механізмів публічного управління та адміністрування у сфері повоєнного відновлення територій на субнаціональному рівні. Традиційні лінійні, суто технократичні управлінські моделі «топ-даун» (згори донизу), за яких стратегічне планування здійснюється виключно владною елітою без координації з локальними спільнотами, доводять свою неефективність під час подолання комплексних постконфліктних криз. Натомість світова практика та стандарти Європейського Союзу, зокрема принципи концепції «доброго врядування» (Good Governance) та ініціативи «Нового Європейського Баугаузу», визначають громадянську партисипацію — широке, інклюзивне залучення жителів, волонтерських рухів, бізнесу та інститутів громадянського суспільства — як базовий та безальтернативний імператив успішної ревіталізації постраждалих муніципалітетів. В Україні, попри активний розвиток інструментів е-демократії (зокрема запуск програми «Дія.Відновлення» та екосистеми DREAM) та обов'язковість проведення громадських слухань при затвердженні Програм комплексного відновлення, залишається низка системних управлінських розривів. До них належать правові колізії обмеження класичних форм локальної демократії під час дії правового режиму воєнного стану, проблема цифрового виключення вразливих верств населення, а також переважно рекомендаційний характер публічних консультацій, що мінімізує реальний вплив громадян на фінальний розподіл донорських фінансових ресурсів. Необхідність подолання цих розривів, розробки дієвих технологій цивільного моніторингу закупівель та інституціоналізації сталих форм взаємодії між органами місцевого самоврядування (ОМС) та громадськістю на прикладі деокупованих громад (зокрема Ірпінської міської територіальної громади) зумовлюють високу актуальність, теоретичну та практичну значущість теми бакалаврської кваліфікаційної роботи. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах науково-дослідної тематики кафедри публічного управління, менеджменту інноваційної діяльності та дорадництва Навчально-наукового інституту неперервної освіти і туризму НУБіП України. Тема дослідження корелює з пріоритетами Плану України в межах Програми «Україна Фасіліті» (Ukraine Facility, Регламент ЄС 2024/792), яка передбачає €50 млрд фінансування відновлення та реформ на 2024–2027 роки, та з ініціативою EU4Reconstruction (2025), що спрямована на розширення ролі громадянського суспільства у моніторингу відбудови. Мета і завдання дослідження. Метою бакалаврської роботи є обґрунтування теоретико-правових засад та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів публічного управління для забезпечення ефективної, прозорої та інклюзивної участі громадян у відбудові зруйнованих наслідками воєнних дій населених пунктів.