Проект МЖК продуктивність 16,5 т за зміну

Abstract

Бaкалaврський пpоект викoнаний згіднo iз зaвданням: «Проект МЖК продуктивність 16,5 т за зміну». В тому числі 75% ВРХ та 25% свині без шкури». На сьогодні м’ясна промисловість України продовжує залишатися одним із ключових секторів агропромислового комплексу, проте її розвиток стримується низкою системних проблем. Попри деякі спроби державного стимулювання, галузь м’ясного скотарства все ще перебуває у критичному стані: спостерігається подальше скорочення поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ), зниження рентабельності виробництва, нестабільність внутрішнього попиту та загальна деградація кормової бази. У 2023 році чисельність поголів’я ВРХ в Україні, за оцінками Держстату, скоротилася до приблизно 2,5 млн голів, з яких лише близько 800 тис. припадало на сільськогосподарські підприємства. Водночас, питома вага поголів’я у господарствах населення перевищувала 68%, що ускладнює централізовану переробку та створює проблеми з простежуваністю і якістю сировини. Попри незначне підвищення закупівельних цін, витрати на вирощування тварин, закупівлю кормів, оплату енергоносіїв, заробітну плату та утримання інфраструктури значно перевищують доходи більшості виробників. Триває тенденція до переорієнтації внутрішнього споживання на більш дешеві види м’яса. Птиця домінує у структурі споживання – понад 60%, свинина становить близько 30%, а частка яловичини опустилася до 9 – 10%. За офіційними розрахунками, у 2023 році середнє споживання яловичини на одну особу в Україні склало близько 7,5 кг/рік – це майже в 5 разів менше, ніж у 1990-х роках, і значно нижче фізіологічної норми (18 – 20 кг). У структурі агроекспорту України тваринницька продукція залишається маргінальною. За даними МінАПК, у 2023 році продукція тваринництва забезпечила лише 5,2% агроекспорту, тоді як основну частку (понад 80%) сформувала сировина рослинного походження – зерно, олійні культури та продукти їх переробки. Експорт яловичини, який досяг піку у 2018 – 2019 рр., з кожним роком скорочується через зменшення сировинної бази, нестабільність логістики та обмеження з боку імпортерів щодо якості і безпечності продукції. Проблемним залишається і питання інвестицій: через нестабільну економічну ситуацію, війну та ризики окупації територій, приватні та інституційні інвестори не готові вкладати значні кошти в довгострокові проєкти з відносно повільною окупністю, як-от будівництво тваринницьких ферм або МТФ. Крім того, зросла залежність виробників від імпортного обладнання, ветеринарних препаратів, кормових добавок, що підвищує собівартість продукції. Водночас, ринок демонструє потенціал до відновлення за умов впровадження сучасних форм господарювання. Зокрема, активно розвиваються вертикально інтегровані агрохолдинги, які поєднують вирощування ВРХ, заготівлю кормів, забій, переробку та логістику, що дозволяє знижувати витрати, забезпечувати якість і стабільність постачання. У 2023 році понад 70% продукції яловичини, що надходила до мережевої торгівлі, вироблялася саме на таких підприємствах. Ключовим резервом для підвищення ефективності галузі залишається кооперація дрібних і середніх виробників, впровадження державної програми підтримки м’ясного скотарства, оновлення племінної бази та генетичного матеріалу, а також стимулюв У поточних умовах проєкт будівництва нового м’ясопереробного комплексу є обґрунтованим виключно як навчальна чи експериментальна ініціатива. З огляду на недовантаження існуючих потужностей (у середньому на рівні 30 – 50%), практична доцільність нових інвестицій у цю сферу можлива лише за умов стабілізації внутрішнього ринку, формування сталих довгострокових ланцюгів постачання та відновлення поголів’я ВРХ і свиней.