Соціальний супровід внутрішньо переміщених осіб із використанням електронних державних сервісів

Abstract

Бакалаврська кваліфікаційна робота на тему «Соціальний супровід внутрішньо переміщених осіб із використанням електронних державних сервісів» містить 104 сторінки друкованого тексту, 13 таблиць, 2 рисунка та 1 додаток. Перелік використаних літературних джерел нараховує 71 найменування. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність програми соціального супроводу внутрішньо переміщених осіб із використанням електронних державних сервісів. Об’єкт дослідження – соціальний супровід внутрішньо переміщених осіб. Предмет дослідження – програми соціального супроводу внутрішньо переміщених осіб із використанням електронних сервісів. Відповідно до поставленої мети у роботі визначено такі завдання дослідження: 1. З’ясувати теоретичні засади цифровізації соціальної роботи та визначити роль електронних державних сервісів у соціальному супроводі ВПО. 2. Охарактеризувати електронні державні сервіси у соціальній сфері та визначити критерії їх доступності, зручності й інклюзивності для ВПО. 3. Дослідити національну практику та міжнародний досвід використання електронних сервісів у цифровому соціальному супроводі переміщених осіб, виокремивши переваги, ризики та бар’єри. 4. Обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність програми соціального супроводу внутрішньо переміщених осіб із використанням електронних сервісів. Структура роботи: робота складається з трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. У першому розділі досліджено теоретичні засади цифровізації соціальної роботи, розкрито сутність соціальної роботи в умовах цифрової трансформації, визначено роль електронних державних сервісів у системі соціального захисту, а також обґрунтовано критерії їх доступності, зручності та інклюзивності. У другому розділі здійснено аналіз практики функціонування електронних сервісів у соціальному супроводі внутрішньо переміщених осіб, зокрема розглянуто національний досвід їх впровадження, узагальнено міжнародні підходи до цифрового соціального супроводу переміщених осіб і біженців, а також проведено моніторинг особливостей користування електронними сервісами в Україні. У третьому розділі представлено організацію та методику емпіричного дослідження користування електронними сервісами внутрішньо переміщеними особами, проаналізовано результати опитування та обґрунтовано практичні рекомендації щодо вдосконалення електронного соціального супроводу ВПО на засадах сталого розвитку.