Морфогенез in vitro Валеріани лікарської (Valeriana officinalis)

Abstract

Робота включає 50 сторінок та складається зі вступу, трьох розділів, висновків. До того ж, вона вміщує 14 рисунків, 10 таблиць, перелік умовних позначень, список використаних джерел та додатки. Мета дослідження – визначити найкращі умови для ефективного перебігу етапів вирощування асептичних рослин Valeriana officinalis з подальшим проведенням адаптації. Завдання дослідження: – Провести огляд літератури для встановлення ботаніко-біологічних особливостей валеріани лікарської, вивчення класів БАР, що входять до складу тканин рослини, виявити їх фармацевтичне спрямування. – Підібрати ефективний метод стерилізації насіннєвого матеріалу Valeriana officinalis. – Визначити найкраще живильне середовище та необхідні регулятори росту для розвитку валеріани в in vitro умовах. – Обрати субстрати для адаптації асептичних рослин, встановити найліпшу сукупність компонентів з метою підтримання життєздатності валеріани лікарської в ex vitro умовах. Об’єкт дослідження – Valeriana officinalis. Предмет дослідження – одержання асептичних рослин та процес їх адаптації в ex vitro умовах. Результати дослідження: – На основі аналізу літературних даних визначено ботаніко-біологічні особливості валеріани лікарської, встановлено класи БАР, які містяться в органах рослини та перспективи їх застосування в медичній галузі. – Залучено два методи стерилізації насіння з яких більш ефективним виявилось попереднє замочування експлантатів у гібереловій кислоті (24 год), використання 70% C2H5OH (1хв) та 15% розчину NaClO (10 хв). Ефективність стерилізації складала 80%. – Зафіксовано, що для успішного перебігу як прямого, так і непрямого морфогенезу варто застосовувати живильне середовище Мурасіге і Скуга з додаванням БАП (0,5 мг/л), НОК (1 мг/л) та аскорбінової кислоти (2,5 мг/л). При цьому кількість рослин, що формували калюс – 9 шт (32,1%), а число насінин, з яких одразу утворювались пагони та листя – 19 шт (67,9%). Коефіцієнт схожості знаходився на рівні 67,5%. – Досліджено, що ризогенез на безгормональному середовищі є неефективним. В свою чергу, найкраще наростання кореневих структур (80% від кількості рослин, одержаних після морфогенезу) спостерігалося на середовищі, склад якого був еквівалентний середовищу для первинного культивування. – Базуючись на оптимальних умовах вирощування Valeriana officinalis, підібрано три типи субстратів для адаптації рослини. Визначено, що найліпші значення адаптації становлять 33% в суміші торфу та перліту (2:1) і 33% в суміші торфу та піску (3:1).