Фенологія основних шкідників ріпаку озимого

Abstract

Серед основних сільськогосподарських культур, вирощуваних в Україні, ріпаку належить особливе місце. По-перше, він являє собою джерело рослинної олії, по-друге, цінний корм для худоби, по-третє, ріпак відіграє важливу роль у сівозмінах польових культур як попередник. Виробництво насіння ріпаку неможливе без захисту його від шкідливих організмів. Однак в даний час до цього елементу загальної технології вирощування культури пред’являються підвищені вимоги: з одного боку необхідно забезпечити збереження високого і якісного врожаю, а з другого, неможливо упускати з поля зору екологічну безпеку захисних прийомів та їх економічну виправданість. Для розробки ефективної, екологічно виправданої системи захисту ріпаку в нових умовах вимагається рішучий перехід від боротьби з окремими шкідливими видами до регуляції фітосанітарним станом посівів. Для цього необхідно розробити або удосконалити шляхи комплексної дії на шкідливі організми в залежності від їх особливостей. Таким чином, розробка блоку засобів захисту посівів ріпаку повинна базуватися на системному підході до оцінки впливу технології вирощування культури і системи захисту її від шкідливих організмів, збудників хвороб та бур’янів. Основною сировиною для одержання рослинної олії на Україні є соняшник. Але враховуючи те, що соняшник – культура вразлива до хвороб, дуже вимоглива до умов зволоження та складу грунту, через несприятливі агрокліматичні умови він не матиме значної перспективи в окремих регіонах країни. Крім того, спостерігається поступове зниження урожайності цієї культури на родючих українських землях. А світові потреби в рослинних оліях постійно зростають на фоні їх постійного дефіциту. Все це спонукає до пошуку нових можливостей для збільшення виробництва олійних культур. За такої ситуації альтернативою соняшнику, поза всяким сумнівом, стає ріпак. З огляду на агрокліматичні умови в Україні немає зони, де не можна було б вирощувати ріпак. На думку В.Ф. Сайка, ріпак має стати другою, а можливо й першою олійною культурою в районах північного Лісостепу і Полісся. Нині врожайність культури в 35 – 40 ц/га є звичайною для Європи. Важливу роль відіграє ріпак у сівозмінах польових культур як попередник. М. Мельничук і О. Стельмах встановили, що при використанні озимого і ярого ріпаку, суріпиці та інших капустяних рослин, як проміжних сидератів, забур’яненість наступних культур знижується на 40 – 50%. Крим того, в сівозмінах, насичених зерновими культурами, ураженість рослин кореневими гнилями зменшується на 15 – 25%.