Соціальна підтримка внутрішньо переміщених осіб у процесі адаптації засобами штучного інтелекту

Abstract

Бакалаврська кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (60 найменувань) та 2 додатків. Загальний обсяг роботи становить 62 сторінки комп’ютерного тексту, основна частина викладена на 44 сторінках. Робота містить 8 таблиць та 3 рисунки. Мета дослідження – теоретичне обґрунтування, проєктування та експериментальна верифікація ефективності застосування когнітивних інструментів на базі штучного інтелекту в процесі соціального супроводу та адаптації вимушених мігрантів. Об’єкт дослідження – процес соціальної адаптації та підтримки внутрішньо переміщених осіб в умовах воєнного стану. Предмет дослідження – технології штучного інтелекту як інноваційний інструмент оптимізації соціального супроводу та ліквідації інформаційної дезадаптації ВПО. Методи дослідження: теоретичні (структурно-функціональний аналіз, систематизація наукової літератури); емпіричні (кабінетне дослідження, онлайн-анкетування, експрес-діагностика бар’єрів, квазіексперимент); математико-статистичні (інтегральний розрахунок середнього індексу адаптаційного стресу Ias. Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. У роботі вперше на рівні бакалаврського дослідження обґрунтовано доцільність інституційного переходу від лінійних скриптових чат-ботів до гібридної моделі кейс-менеджменту з використанням когнітивних AI-асистентів. Розроблено та практично апробовано архітектуру ШІ-помічника, керованого спеціалізованим системним промптом із вбудованими протоколами алгоритмічної емпатії. Емпірично доведено, що делегування рутинно-довідкових функцій великим мовним моделям (LLM) радикально оптимізує часовий бюджет мігрантів. Результати пілотного впровадження фіксують майже двократне зниження рівня інформаційно-адаптаційного стресу ВПО в експериментальній групі (індекс Ias знизився з 2,64 до 1,44) порівняно з користувачами класичних державних сервісів. Спроєктована семантична матриця кризових тригерів може бути безпосередньо інтегрована в роботу транзитних хабів та управлінь соціального захисту з метою подолання явищ інституційної байдужості та вторинної травматизації клієнтів.