Біологічні особливості домінуючих комах-фітофагів ряду Лускокрилі

Abstract

Актуальність теми. Соя є однією з найважливіших і найбільш економічно цінних олійно-білкових культур як у світовому, так і у вітчизняному аграрному виробництві. Завдяки високому вмісту повноцінного білка та широким можливостям технологічної переробки, вона відіграє стратегічну роль у забезпеченні продовольчої безпеки та формуванні експортного потенціалу України. Останніми роками спостерігається стійка тенденція до розширення посівних площ сої в зоні Західного Полісся, що зумовлено як економічною доцільністю вирощування культури, так і змінами агрокліматичних умов. Водночас глобальні кліматичні зміни, зокрема підвищення середньорічної температури повітря, зростання суми ефективних температур та подовження безморозного періоду, спричинили істотну трансформацію агроекосистем. Унаслідок цих процесів у північно-західних регіонах України відмічається розширення ареалів теплолюбних видів комах-фітофагів, які раніше були характерними переважно для Степу та Лісостепу. Особливу небезпеку для посівів сої становить комплекс лускокрилих шкідників (Lepidoptera), серед яких домінують бавовникова совка (Helicoverpa armigera Hbn.), лучний метелик (Loxostege sticticalis L.) та акацієва вогнівка (Etiella zinckenella Tr.). У зв’язку з цим систематичний ентомологічний моніторинг, вивчення біолого-екологічних особливостей розвитку шкідників та оцінка їх шкодочинності в нових кліматичних умовах є актуальним завданням сучасної агрономічної науки і практики, особливо для господарств поліської зони. Мета й завдання досліджень. Метою дослідження було визначення видового складу, уточнення біолого-екологічних особливостей розвитку та оцінка рівня заселеності посівів сої домінуючими лускокрилими фітофагами в умовах Західного Полісся з метою обґрунтування строків проведення моніторингу та захисних заходів. Для досягнення поставленої мети передбачалося вирішити такі завдання: – проаналізувати народногосподарське значення сої та сучасний стан її вирощування в Україні; – дати оцінку погодно-кліматичним і ґрунтовим умовам Волинської області та їхньому впливу на формування ентомокомплексу посівів сої; – провести ентомологічний моніторинг посівів сої на базі ФГ «Перлина Турії» та визначити динаміку льоту і чисельності основних шкідників у 2025 році; – дослідити фенологічну синхронізацію розвитку бавовникової совки, лучного метелика та акацієвої вогнівки з критичними фазами органогенезу сої (за шкалою BBCH) із використанням розрахункових метеорологічних показників (суми ефективних температур); – оцінити рівень заселеності посівів сої фітофагами та розробити рекомендації щодо оптимальних строків проведення захисних заходів. Об’єкт дослідження – процес розвитку та формування популяцій лускокрилих фітофагів у посівах сої. Предмет дослідження – видовий склад, динаміка чисельності, біолого-екологічні особливості та фенологія Helicoverpa armigera, Loxostege sticticalis та Etiella zinckenella в кліматичних умовах Волинської області. Методи дослідження. У процесі виконання роботи застосовувалися загальнонаукові та спеціальні агрономічні методи: – польовий – для визначення динаміки розвитку шкідників та фаз росту сої; – візуальний та метод феромонного моніторингу – для обліку імаго та личинок; – лабораторний – метод розтину бобів для виявлення прихованої шкодочинності вогнівки; – розрахунковий – для визначення середньої щільності популяцій, відсотка заселених рослин та порівняння їх з економічним порогом шкодочинності (ЕПШ). Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень, дані феромонного моніторингу та встановлені особливості життєвого циклу шкідників можуть бути використані агрономічними службами сільськогосподарських підприємств (зокрема, базового ФГ «Перлина Турії») для вдосконалення систем моніторингу сої та точного прогнозування строків застосування інсектицидів. Структура та обсяг роботи. Дипломна робота викладена на 53 сторінках комп’ютерного тексту і складається зі вступу, 3-х розділів, висновків та списку використаних джерел. Дипломна робота містить 6 таблиць, 3 рисунки. Список посилань містить 47 джерел, 24 з яких – латиницею.