Особливості застосування психологічної практики у сфері запобігання та протидії сімейному насильству

Abstract

Актуальність теми дослідження. Проблема сімейного насильства залишається однією з найбільш болючих та поширених у сучасному суспільстві, незалежно від рівня соціального, економічного чи культурного розвитку країни. Особливої гостроти вона набуває в умовах соціальних криз, воєнних дій, нестабільності в родинах, що актуалізує потребу в ефективній психологічній підтримці постраждалих. Саме тому вивчення та вдосконалення психологічної практики у цій сфері є надзвичайно важливим завданням. Наукові дослідження засвідчують, що психологічні наслідки домашнього насильства — тривожність, депресивні стани, посттравматичні розлади, порушення самооцінки — можуть залишатися невирішеними роками. У той же час, значна частина наявних програм допомоги орієнтована переважно на юридичні або соціальні аспекти, залишаючи психологічну складову другорядною. Отже, існує потреба у ґрунтовному дослідженні психологічної допомоги як одного з ключових чинників у протидії домашньому насильству. Незважаючи на наявність певних напрацювань у цій галузі, багато аспектів залишаються недостатньо розкритими: зокрема, індивідуалізація психологічної допомоги в залежності від типу насильства, психоемоційного стану жертви, а також рівня загрози з боку кривдника. Недостатньо також досліджено вплив превентивної психологічної роботи на зниження рівня насильства в родинах. До вивчення проблеми сімейного насильства та психологічного втручання в цю сферу зверталися такі вчені, як К. Роджерс, який підкреслював значення безумовного прийняття в терапевтичному процесі; А. Бек, автор когнітивної терапії, яка є ефективною при лікуванні ПТСР у жертв насильства; В. Сатир, яка розглядала роль сімейної терапії у відновленні стосунків. В Україні значний внесок зробили Т. Яценко та Н. Паніна, які досліджували психологічні травми, особливості психокорекції та системи кризової допомоги. Метою дослідження є виявити ефективні підходи та особливості психологічної практики, спрямованої на подолання наслідків сімейного насильства та профілактику його повторення у майбутньому. Об’єктом дослідження є психологічна допомога в умовах ситуацій сімейного насильства. Предметом дослідження є особливості застосування психологічної практики у роботі з жертвами та кривдниками з метою запобігання та протидії сімейному насильству. Гіпотеза дослідження: застосування цілеспрямованих психологічних інтервенцій, зокрема когнітивно-поведінкових, емпатійно-орієнтованих та кризових методик, сприяє ефективному зниженню проявів посттравматичних симптомів у жертв сімейного насильства та підвищенню їхньої адаптації до безпечного соціального середовища. Крім того, наявність системної психологічної підтримки корелює з меншою ймовірністю рецидиву насильницької поведінки у кривдників. Методи дослідження: теоретичні методи (аналіз наукової літератури, порівняння, узагальнення); емпіричні методи (спостереження, опитування, анкетування, психодіагностичні методики: шкала тривожності Гамільтона, опитувальник депресії Бека, методика вивчення самооцінки Дембо-Рубінштейна); а також методи математико-статистичної обробки результатів дослідження (використання середніх значень, кореляційний аналіз). Теоретична значущість дослідження. Отримані результати доповнюють існуючі наукові уявлення про психологічну допомогу в контексті сімейного насильства, зокрема, розкривають динаміку змін психоемоційного стану постраждалих у процесі психологічного втручання. У роботі поглиблено розуміння механізмів подолання наслідків травматизації, а також особливостей індивідуального підходу до жертв і кривдників. Дослідження сприяє розвитку наукових підходів до психокорекції та превентивної психологічної роботи в кризових ситуаціях. Теоретичні положення можуть бути використані у подальших дослідженнях у галузі кризової, юридичної та сімейної психології. Наукова новизна дослідження. У роботі проаналізовано ефективність конкретних психологічних інтервенцій (зокрема, когнітивно-поведінкової терапії, емпатійно-орієнтованих підходів) у роботі з постраждалими від сімейного насильства в українському соціокультурному контексті. Запропоновано практичну модель оцінки змін у психоемоційному стані жертв до та після отримання психологічної допомоги. Встановлено зв’язки між формами насильства, психоемоційним станом та ефективністю певних підходів до психологічної підтримки. Практична значущість дослідження. Результати дослідження можуть бути безпосередньо використані практичними психологами, соціальними працівниками, консультантами кризових центрів та служб підтримки жертв насильства. Запропоновані психодіагностичні інструменти та рекомендації щодо застосування певних психокорекційних методик можуть бути впроваджені у роботу державних і недержавних установ, що займаються протидією домашньому насильству. Матеріали дослідження також можуть бути корисними у розробці тренінгів для фахівців, підготовці освітніх програм з кризової психології, а також для інформування громадськості щодо шляхів підтримки жертв насильства. Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох основних розділів, висновків та списку використаної літератури, який налічує 50 джерел. Загальний обсяг роботи – 66 сторінок.