Фенологі основних шкідників злакових культур (пшениці озимої)

Abstract

У зерновому балансі країни провідне місце належить пшениці. Найважливіше завдання на перспективу – зростання врожайності й поліпшення якості зерна на основі інтенсифікації виробництва. Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить, що застосування інтенсивних технологій вирощування пшениці на сучасному етапі розвитку землеробства дає можливість у зонах із сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами постійно одержувати на великих площах 45 – 50 ц/га зерна. Підвищення стійкості зернового господарства можливе при освоєнні зональних систем землеробства, які забезпечують раціональне використання виробничих ресурсів і біо-кліматичного потенціалу певного регіону. При цьому як сукупність факторів інтенсифікації, так і їх роль у формуванні врожаю суттєво різняться залежно від зони, рівня родючості ґрунту, використання біологічного потенціалу сорту, забезпеченості технології матеріальними ресурсами та ін. Агротехніка різних сортів озимої пшениці, яка відповідає вимогам інтенсифікації, потребує прийняття науково обґрунтованих та економічно виправданих рішень, але не копіювання і спрямована на постійне врахування ситуацій, що складаються на полі. У середньому втрати рослинницької продукції від шкідливих організмів складають 24%, а в періоди спалахів розмноження шкідників можуть перевищувати 49%, а інколи врожай гине повністю. Щодо боротьби із шкідливими організмами, то важливе значення належить сівозмінам. В наш час традиційна роль сівозмін порушена. В більшості господарств спостерігається поширення монокультури. Це призводить до інтенсивного використання хімічних засобів захисту рослин, що негативно впливає на навколишнє середовище. В цих умовах значно зростає роль вже давно відомих агротехнічних заходів захисту рослин. За останні 10 років істотного значення в захисті рослин набув імунологічний метод. Селекціонери почали працювати у тісній співдружності з ентомологами і фітопатологами. Одержані сорти та гібриди різних культур стійкі проти окремих видів шкідливих організмів або мають комплексну стійкість. Не менші істотні зміни відбуваються у хімічному методі. Сучасні препарати менш токсичні для людини і теплокровних тварин. На 1 – 2 порядки зменшились норми їх витрат, у результаті навантаження пестицидів на довкілля відповідно теж зменшилося. В агрономічній практиці все ширше використовують також можливості біологічного методу. Отже, захист рослин від шкідників, хвороб та бур’янів с головною проблемою при вирощуванні високих урожаїв сільськогосподарських культур. Із шкідників озимої пшениці істотне значення мають підгризаючі совки, і особливо – озима, яка поширена повсюдно, але масово розмножується в східних і центральних областях. В зв’язку з цим завданням наших досліджень було: а) визначити видовий склад та чисельність совок; б) простежити фенологію домінантних видів совок в умовах господарства; в) визначити заселеність ними посівів озимої пшениці протягом вегетаційного періоду 2017 року.