Підвищення ефективності роботи двигуна трактора покращенням його температурного режиму

Abstract

Подальший розвиток і підвищення ефективності сільського господарства та переведення його на промислову основу, передбачають технічне переоснащення сільськогосподарського виробництва. У вирішенні цього завдання важливе місце відводиться розвитку тракторного та автомобільного парку, основним напрямом якого є підвищення експлуатаційних та економічних показників, збільшення надійності, зниження металоємності та собівартості техніки, що випускається. У зв’язку з цим велике значення має подальше підвищення енергонасиченості та економічності тракторів і автомобілів, що випускаються, що дозволяє збільшити продуктивність машинно-тракторних агрегатів та обсяг виконуваних ними робіт. При створенні сільськогосподарських тракторів і автомобілів підвищеної потужності, які вирішують завдання інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, збільшується теплова напруженість різних функціональних систем. Виникає необхідність забезпечувати відведення в навколишнє середовище значної кількості теплоти не тільки від двигуна, але й від трансмісії та гідравлічної системи. У цих умовах великого значення набуває проблема підтримання необхідного температурного режиму різних функціональних систем при зміні ступеня завантаження та технічного стану вузлів і агрегатів з урахуванням специфічних природно-кліматичних умов експлуатації, вирішення якої полягає у застосуванні систем охолодження різної конструкції. Сучасні мобільні енергетичні системи мають до п’яти і більше незалежних контурів охолодження, які об’єднані в єдину багатокомпонентну систему теплообмінників, компактно встановлених у моторному відсіку і таких, що утворюють так звану блочну систему охолодження. Такі блочні системи охолодження забезпечують велику щільність розміщення теплорозсіювальних елементів, що зменшує габарити всього енергетичного вузла. Однак у цих системах спостерігається погіршення потенційних властивостей теплообмінників унаслідок негативного взаємного впливу різних елементів. при розташуванні теплообмінників послідовно, за ходом руху повітряного потоку, який використовується як загальний теплоносій, виникає складне завдання оцінювання зниження потенційних властивостей теплообмінників та ефективності роботи елементів блочної системи охолодження. Розв’язання такого завдання передбачає створення методів і засобів оцінювання, що дозволяють прогнозувати й оцінювати ефективність роботи блочної системи охолодження в різних умовах експлуатації, визначати шляхи поліпшення показників ефективності блочних систем охолодження. Блочна система охолодження, що складається зі значної кількості елементів, потребує системного підходу до оцінювання своєї функціональної придатності. Вивчення лише самих складових системи без урахування їх взаємодії призводить до спотворення отримуваних результатів. Існуючі методи і засоби оцінювання систем охолодження, засновані на узагальнених критеріях, не дозволяють достатньо повно виявити взаємний вплив елементів блочних систем охолодження. Тому їх застосування, що ускладнює пошук способів підвищення ефективності блочних систем охолодження, є обмеженим.