Формування земельної ділянки для утримання і благоустрою зелених зон і зелених насаджень (на прикладі скверу у Деснянському районі міста Києва)

Abstract

У сучасних урбанізованих агломераціях зелені зони відіграють критично важливу роль у забезпеченні сталого розвитку та покращенні якості життя популяції. Вони виступають як багатофункціональні екосистемні структури, що не лише амортизують антропогенний вплив на довкілля, а й формують сприятливе соціально-психологічне середовище для мешканців. З екологічної перспективи, зелені насадження є ключовим інструментом у регуляції міського мікроклімату та підтримці біорізноманіття. Вони сприяють фільтрації атмосферних забруднень, зокрема знижують концентрацію твердих частинок (PM10, PM2.5) та газоподібних полютантів (NOx, SO2), що є наслідком інтенсивного транспортного руху та промислової активності. Крім того, зелені зони відіграють роль акустичних бар'єрів, зменшуючи рівень шумового забруднення, яке, як відомо, негативно впливає на психофізіологічний стан людини. Важливим є також їхній внесок у пом'якшення ефекту "міських теплових островів" шляхом евапотранспірації та створення затінених зон, що сприяє зниженню середньої температури в урбанізованих районах на 2-3°C, як свідчать численні дослідження. З соціально-рекреаційного погляду, зелені зони забезпечують простір для активного та пасивного відпочинку, що є критично важливим у контексті зростання урбанізації та пов'язаного з нею стресу. Вони слугують місцем для фізичної активності, соціальної інтеракції та культурного обміну, що сприяє зміцненню соціальних зв'язків та психологічного благополуччя мешканців. Естетична привабливість зелених насаджень, таких як парки, сквери та бульвари, позитивно впливає на ментальне здоров'я, знижуючи рівень стресу та покращуючи загальний емоційний стан. Проте, у сучасних умовах стрімкої урбанізації, коли міста стикаються з проблемами гіперденсифікації та нераціонального використання земельних ресурсів, збереження та розвиток зелених зон набуває особливої актуальності. Неконтрольована забудова, часто орієнтована на короткострокові економічні вигоди, призводить до фрагментації та скорочення площі зелених насаджень. Це, у свою чергу, спричиняє деградацію екосистемних послуг, що надаються цими зонами, та погіршення якості життя мешканців. Зменшення площі зелених насаджень корелює з підвищенням рівня забруднення повітря, збільшенням шумового навантаження та погіршенням терморегуляції міського середовища. Таким чином, інтеграція та підтримка зелених зон у міському плануванні є невід'ємною складовою стратегії сталого розвитку міст. Це вимагає системного підходу, що включає як законодавче регулювання, так і впровадження інноваційних урбаністичних рішень, спрямованих на збереження та розширення зелених насаджень у міському ландшафті. Вибраний об’єкт дослідження — сквер у Деснянському районі міста Києва — є важливим для подальшого вдосконалення практик містобудівного планування та утримання зелених територій. Деснянський район, як один із найбільших спальних районів столиці, потребує розвитку інфраструктури для відпочинку та рекреації. Створення та благоустрій скверу в цьому районі не лише покращить екологічну ситуацію, але й сприятиме соціальній згуртованості місцевої громади. Визначення мети дослідження: Основною метою роботи є огляд методичних та проєктних рішень щодо формування земельної ділянки для утримання та благоустрою зелених насаджень на прикладі скверу у Деснянському районі міста Києва, а також загальний огляд і характеристика важливості зелених зон, у контексті міського ландшафту. Досягнення цієї мети сприятиме створенню ефективної інфраструктури для рекреації та екологічного балансу в місті, що є важливим кроком у напрямку сталого розвитку міського середовища. Формулювання основних завдань дослідження: Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: • Окреслити поняття та значення зелених зон у міському середовищі • Провести аналіз нормативно-правових актів та положень, що регулюють утворення та використання земельних ділянок для зелених зон. • Дослідити світовий досвід створення та управління міськими зеленими територіями, визначити найкращі практики. • Проаналізувати природні, екологічні та містобудівні особливості Деснянського району, зокрема існуючий стан обраного скверу. • Розробити проєктні рішення щодо визначення меж і конфігурації земельної ділянки. • Сформувати рекомендації щодо подальшого удосконалення практик управління зеленими зонами в контексті сучасних нормативних, екологічних та просторово-планувальних вимог. Формування земельних ділянок для зелених зон регулюється низкою законодавчих та нормативних актів, серед яких Земельний кодекс України, Закон України "Про благоустрій населених пунктів", Закон України "Про Землеустрій", Державні будівельні норми (ДБН) та інші. Ці документи визначають правові основи відведення земельних ділянок під зелені насадження, вимоги до їхнього утримання та благоустрою. Просторово-планувальні підходи до формування земельних ділянок для зелених насаджень передбачають визначення оптимальних меж та конфігурації ділянки з урахуванням її взаємодії з іншими елементами міської інфраструктури. Важливим є забезпечення доступності зелених зон для мешканців, інтеграція з транспортною мережею та гармонійне поєднання з архітектурним ансамблем міста.