Оптимізація технології вирощування пшениці озимої в умовах Черкаської області

Abstract

Серед усіх зернових культур, що вирощуються на території України та, зокрема, у північній частині Степової зони, провідне місце належить озимій пшениці. Вона займає найбільшу частину посівів і формує основний обсяг валового виробництва зерна. Озима пшениця має значний вплив на розвиток аграрної галузі, адже поєднує у собі важливе агротехнічне, економічне та стратегічне значення. Жодна інша культура не відіграє настільки суттєвої ролі у забезпеченні стабільності продовольчого сектору. Рівень урожайності та загальні обсяги виробництва озимої пшениці визначають темпи розвитку сільськогосподарського виробництва й слугують основою продовольчої безпеки країни. На формування врожайності впливає широкий спектр чинників: генетичні особливості сортів, якість насіннєвого матеріалу, агротехнічні прийоми та умови довкілля. Урожайність пшениці є кінцевим результатом взаємодії цих факторів протягом усього періоду розвитку рослини — від появи сходів і до досягнення повної стиглості зерна. Умови вирощування рослин протягом усього періоду вегетації істотно змінюються і нерідко виявляються несприятливими чи навіть стресовими для культури. До основних абіотичних факторів, що негативно впливають на розвиток рослин, належать нестабільні та важко прогнозовані погодні умови: восени — нестача вологи у ґрунті, взимку — різкі коливання температури, сильні морози та часті відлиги, у весняно-літній період — дефіцит ґрунтової й повітряної вологи разом із підвищеними температурами. Серед біотичних факторів, що зменшують урожай та погіршують якість зерна й насіннєвого матеріалу, значну шкоду завдають численні хвороби та шкідники. Ступінь їхньої шкодочинності значною мірою визначається поєднанням ґрунтово-кліматичних особливостей та рівнем дотримання агротехнічних вимог під час вирощування культури. Однією з першочергових задач сучасних досліджень у сфері виробництва зерна озимої пшениці є пошук ефективних шляхів використання як природних (нерегульованих), так і штучних (керованих) чинників, що сприяють підвищенню врожайності нових сортів. Більшість сучасних сортів створено порівняно недавно, тому їхній потенціал ще недостатньо вивчений. Розв’язання цих питань можливе лише за умови проведення комплексних, науково обґрунтованих досліджень