Ретроспективне сприйняття «руйнування ілюзій» як чинник кризи в романтичних стосунках

Abstract

Бакалаврська кваліфікаційна робота присвячена дослідженню феномена ретроспективного сприйняття «руйнування ілюзій» як чинника виникнення кризових станів у романтичних стосунках. Актуальність теми зумовлена зростанням психологічної нестабільності міжособистісних взаємин у сучасному суспільстві, поширенням нереалістичних уявлень про романтичне кохання та недостатньою розробленістю проблеми ретроспективного переосмислення партнерських очікувань у вітчизняній психологічній науці. Особливої значущості проблема набуває в умовах соціальної нестабільності та хронічного стресу, що посилюють вразливість особистості до криз у близьких стосунках. У роботі здійснено теоретичний аналіз психологічної сутності романтичних стосунків, феномена ідеалізації партнера, особливостей формування романтичних очікувань та механізмів виникнення кризових станів у міжособистісній взаємодії. Проаналізовано сучасні вітчизняні та зарубіжні підходи до розуміння феномена «руйнування ілюзій», охарактеризовано його психологічні прояви та наслідки для емоційного благополуччя партнерів. Теоретико-методологічною основою дослідження стали концепція «розбитих припущень» Р. Янофф-Булман, тристороння теорія кохання Р. Стернберга, положення теорії прив’язаності Дж. Боулбі, а також сучасні підходи до вивчення кризових процесів у романтичних стосунках. Емпіричне дослідження було проведено на вибірці з 60 осіб (30 романтичних пар), які перебували у стосунках тривалістю від шести місяців до одного року. Для дослідження використано комплекс психодіагностичних методик: Шкалу стосункового розчарування (Relationship Disillusionment Scale, RDS), Тристоронню шкалу кохання Стернберга (TLS-15), Шкалу оцінки стосунків (Relationship Assessment Scale, RAS) та Опитувальник досвіду в близьких стосунках – скорочену версію (ECR-S). Математико-статистична обробка результатів здійснювалася за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона та t-критерію Стьюдента. Результати дослідження засвідчили, що високий рівень ретроспективного розчарування пов’язаний зі зниженням задоволеності стосунками, ослабленням емоційної інтимності та підвищенням тривожності прив’язаності. Встановлено, що найбільш вразливими до переживання «руйнування ілюзій» є партнери з тривожним типом прив’язаності та вираженими ідеалізованими очікуваннями щодо романтичних взаємин. Отримані результати також підтвердили наявність тісного взаємозв’язку між рівнем стосункового розчарування та емоційною близькістю партнерів. На основі результатів емпіричного дослідження було розроблено та апробовано програму психологічної підтримки партнерів, спрямовану на подолання кризових станів, пов’язаних із ретроспективним переосмисленням романтичних очікувань. Програма інтегрує психоедукаційні, когнітивно-поведінкові, емотивно-фокусовані та наративні методи роботи. Реалізація програми сприяла статистично значущому зниженню рівня стосункового розчарування, підвищенню задоволеності стосунками та покращенню показників емоційної близькості між партнерами. Практична значущість роботи полягає у можливості використання результатів дослідження психологами-практиками, сімейними консультантами та психотерапевтами у роботі з романтичними парами, які переживають кризові стани на ранніх етапах стосунків. Матеріали дослідження можуть бути використані у навчальному процесі підготовки майбутніх психологів, а також у розробці програм психологічної профілактики та підтримки міжособистісних взаємин.