Розвиток емоційної стійкості у соціальних працівників в кризових умовах

Abstract

Актуальність теми дослідження зумовлена загостренням соціально-психологічних проблем в Україні в умовах повномасштабної війни. Масштабна гуманітарна криза, мільйони внутрішньо переміщених осіб, ветеранів бойових дій та їхніх сімей суттєво збільшили навантаження на систему соціального захисту населення. Соціальні працівники, які працюють на передовій надання допомоги, щодня стикаються з травматичним досвідом клієнтів, що призводить до високого ризику професійного стресу та емоційного вигорання. За даними Міністерства соціальної політики України, станом на початок 2025 року кількість зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб перевищує 4,8 мільйона осіб. Водночас численні дослідження свідчать про критичний рівень емоційного виснаження серед фахівців соціальної сфери. У таких умовах забезпечення емоційної стійкості соціальних працівників стає не лише важливим професійним, а й суспільно значущим завданням. Об’єкт дослідження: процес професійної діяльності соціальних працівників у кризових умовах воєнного часу. Предмет дослідження: психологічні особливості та засоби розвитку емоційної стійкості фахівців соціальної сфери. Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та розробити практичну програму розвитку емоційної стійкості соціальних працівників в умовах кризи. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: – проаналізувати теоретичні підходи та стан наукової розробленості проблеми емоційної стійкості особистості в психологічній та соціальній літературі; – розкрити психологічні особливості діяльності соціального працівника в умовах воєнного стану та кризових ситуацій; – виявити чинники та передумови виникнення професійного стресу й емоційного вигорання соціальних працівників; – провести емпіричне дослідження рівня емоційної стійкості, стресостійкості та адаптивності фахівців соціальної сфери; – розробити та апробувати програму психологічної підтримки, спрямованої на підвищення емоційної стійкості соціальних працівників; – обґрунтувати практичні рекомендації щодо профілактики професійного вигорання в установах соціальної сфери. Методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури, емпіричні методи,методи математичної статистики та якісний аналіз. Практичне значення роботи полягає в розробці конкретної тренінгової програми, яку можна використовувати для підвищення стійкості кадрів соціальної сфери в умовах тривалої кризи.