Соціальна робота з людьми похилого віку в умовах цифровізації суспільства

Abstract

Актуальність теми дослідження. Сучасна епоха цифрової трансформації висуває нові вимоги до всіх сфер суспільного життя, зокрема – до системи соціального захисту. В умовах швидкого розвитку інформаційних технологій дедалі важливішим стає питання цифрової інклюзії соціально вразливих категорій населення, зокрема людей похилого віку. Старіння населення України є стійкою демографічною тенденцією, що супроводжується соціальними викликами, серед яких – цифрова нерівність та соціальна ізоляція літніх людей. У таких умовах цифрова освіта виступає важливим інструментом забезпечення доступу до базових послуг, підтримки соціальних зв’язків і підвищення якості життя осіб старшого віку. Проблема полягає в тому, що багато людей похилого віку не володіють базовими цифровими навичками або мають психологічні та когнітивні бар’єри, які заважають їм користуватись сучасними технологіями. Заклади соціального обслуговування, які мають потенціал для впровадження програм цифрової освіти, часто не мають достатньої технічної, методичної або кадрової бази. Водночас фахівці соціальної роботи відчувають потребу у спеціалізованій підготовці для ефективного супроводу таких ініціатив. Саме тому дослідження ефективності програм цифрової освіти в соціальній роботі з людьми похилого віку та розробка практичних рекомендацій є вкрай актуальними. Науковці приділяють увагу питанням соціальної підтримки людей похилого віку, однак саме тема цифрової освіти в контексті соціальної роботи лише починає набирати актуальності в українському науковому середовищі. Вагомий внесок у вивчення суміжних аспектів зробили такі дослідники, як Ю. Бриндіков, Н. Гаркавенко, В. Джуган, М. Житинська, І. Іванова, М. Кухта, С. Носок, Н. Сабат, Р. Сопко та інші. Праці цих дослідників стосуються соціально-психологічної адаптації людей похилого віку, організації соціальних послуг та проблеми професійної підготовки фахівців. Проте питання впровадження цифрових технологій у соціальну роботу з людьми похилого віку потребує подальшого теоретичного осмислення та емпіричного дослідження, що і зумовлює наукову новизну й практичну значущість даної роботи. Метою дослідження є обґрунтувати методику формування цифрової компетентності людей похилого віку. Об’єктом дослідження є соціальна робота з людьми похилого віку в умовах цифровізації суспільства. Предметом дослідження є методика формування цифрової компетентності людей похилого віку. Методи дослідження: 1) теоретичні – аналіз наукової літератури, нормативно-правової бази, державних програм цифрової трансформації у сфері соціальної політики; 2) емпіричні – анкетування людей похилого віку щодо рівня цифрових навичок і ставлення до навчання; опитування соціальних працівників щодо умов впровадження цифрових практик; бланкове оцінювання матеріально-технічного стану закладу соціального обслуговування. Теоретична значущість дослідження полягає в осмисленні ролі цифрової освіти в підвищенні соціальної інтеграції літніх людей та формуванні нових підходів до соціальної роботи в умовах цифровізації. Практична значущість дослідження полягає у розробці методики, яка може бути застосована у діяльності соціальних установ, органів місцевого самоврядування та волонтерських організацій для ефективного впровадження цифрових технологій у роботу з літніми людьми. Структура роботи. Бакалаврська робота складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (44 найменування), 5 додатків. У роботі представлено 3 таблиці. Загальний обсяг роботи – 72 сторінки, з яких 60 сторінок становить обсяг основного тексту. У першому розділі проаналізовано теоретичні основи цифрової інклюзії людей похилого віку. У другому – обґрунтовано методику дослідження та описано вибірку. У третьому – представлено результати дослідження, виявлені бар’єри впровадження цифрових технологій і надано практичні рекомендації щодо вдосконалення соціальної роботи в цифровому середовищі.