ЗМІ і наративи війни: жанрові проєкції

Abstract

Робота містить вступ, три розділи, дев’ять підрозділів, висновки та список використаних джерел (93 найменування). Робота включає 13 таблиць і 8 фотозображень, що демонструють динаміку еволюції воєнних наративів та види їхніх жанрових проєкцій Перший розділ присвячено концептуалізації наративів війни в медіапросторі. Досліджено наратив війни як соціокультурний та медіафеномен. Головними функціями воєнного наративу визначено такі: мобілізаційну, легітимізувальну, дегуманізаційну, когнітивну, психотерапевтичну. Обов’язковими складовими структури наративу є конфлікт, узагальнені образи персонажів, рамкування (фреймінг). Проаналізовано зв’язок між технологічним розвитком медіа й створенням воєнних наративів. Підтверджено доцільність виокремлення чотирьох історичних періодів – доба преси, доба радіо і кіно, доба телебачення, доба інтернету і соцмереж. Обґрунтовано використання таких наукових методів, як аналіз і синтез, опис, порівняльний, наративний аналіз, контент аналіз, дискурс анал із, узагальнення . Обрано необхідну теоретичну базу й інструментарій для виконання аналізу жанрових моделей, що використовуються у конструюванні воєнних наративів. Другий розділ презентує жанрову систему ЗМІ (інформаційну, аналітичну, художньо-публіцистичну), її застосування для конструювання, трансляції та ідеологічного наповнення воєнних наративів. Встановлено, що кожна група жанрів виконує свою особливу роль у структурі воєнного наративу. Підтверджено, що жанрова проекція є свідомо вибраним механізмом. Доведено, що жанрова модель є не просто формальним оформленням, а стратегічною ланкою в комунікаційній ланцюзі, що перетворює військову фактичну подію на суспільно значущий, ідеологічно забарвлений наратив війни. Третій розділ містить детальний аналіз сценарію трансформації сучасної журналістики, інтегрованого розвитку традиційного і цифрового напрямів. Доведено, що цифровий апгрейд формує низку потенційних можливостей та дотичних викликів. Змінюючи способи створення, розповсюдження та споживання контенту, трансформуючи способи взаємодії між журналістами та аудиторією, цифрова журналістика активно залучає медіа-формати (текст, аудіо, графіку, відео та фото ), штучний інтелект, персоналізацію тощо. З’ясовано, що за допомогою інноваційних інформаційно комунікаційних технологій журналісти створюють унікальний контент, максимально візуалізують інформацію, репрезентують її у вигідній та доступній формі, розширюють можливості взаємодії та обміну досвіду між користувачами ресурсу, розвивають стійкі бізнес моделі розвитку суб’єктів журналістської діяльності. Систематизовано інформацію про нові медіаплатформи та соціальні медіа, що змінило динаміку розвитку журналістики, актуалізувавши питання професійної етики та відповідальності, прискорило вдосконалення компетенцій з медіаграмотності та критичного мислення в сучасних журналістів та авдиторії.