Обґрунтування заходів захисту кукурудзи та моніторинг на виявлення західного кукурудзяного жука

Abstract

В Україні кукурудза є стратегічною культурою, яка визначає експортний потенціал аграрного сектору. За даними Державної служби статистики України, у 2021–2023 рр. площі під кукурудзою коливалися в межах 4,0–4,6 млн га, що становить близько 30% від загальної структури зернових посівів. Валовий збір у сприятливі роки перевищував 35 млн тонн, що забезпечувало країні статус одного з провідних світових експортерів [7]. Основними напрямами використання зерна є виробництво комбікормів, крохмалю, біоетанолу та експорт у країни ЄС, Азії й Африки. Економічне значення кукурудзи для України полягає не лише в експортних поставках, але й у забезпеченні внутрішніх потреб тваринництва. Близько 60–65% урожаю щорічно використовується для виробництва кормів [8]. Це робить культуру ключовим елементом стабільності м’ясо-молочного сектору, а також чинником продовольчої безпеки держави. Кукурудза як сільськогосподарська культура відома з давніх-давен. Її походження пов’язане з регіонами Центральної та Південної Америки, де корінне населення вирощувало її задовго до нашої ери. Наприкінці XV століття кукурудза була завезена до Іспанії, звідки швидко поширилась в Італію, Францію, Індію, Китай та інші країни; до Європи її привіз Христофор Колумб. На територію сучасної України зерно кукурудзи потрапило з Османської імперії у XVIII столітті; тоді її знали як «турецьку пшеницю».