Встановлення видового складу попелиць (Aphididae) – переносників вірусів рослин за допомогою молекулярних маркерів

Abstract

Робота включає 50 сторінок та складається зі вступу, трьох розділів, висновків. До того ж, вона вміщує 10 рисунків, 1 таблицю, перелік умовних позначень, список використаних джерел та додатки. Мета дослідження – встановлення видового складу попелиць за допомогою молекулярних маркерів гена COI для ідентифікації потенційно небезпечних векторів фітовірусів у агроценозі. Завдання дослідження: 1. Провести аналіз наукових джерел щодо біологічних особливостей попелиць та їх ролі як переносників фітовірусів. 2. Узагальнити дані щодо механізмів вірусної трансмісії, сезонності розвитку популяцій попелиць та способів їх ідентифікації. 3. Провести морфологічне визначення зразків попелиць, зібраних із сільськогосподарських культур. 4. Знайти праймери гена COІ. 5. Порівняти результати морфологічної та молекулярної ідентифікації. Об’єкт дослідження – попелиці (Aphididae), які виступають переносниками вірусів сільськогосподарських культур. Предмет дослідження – молекулярно-генетичні особливості попелиць (Aphididae) як переносників фітовірусів, зокрема маркерні послідовності гена COI, що використовуються для видового визначення. Результати дослідження: У ході виконання бакалаврської кваліфікаційної роботи було проведено порівняльну оцінку морфологічного та молекулярного методів ідентифікації попелиць (Aphididae) як переносників вірусів сільськогосподарських культур. Морфологічний аналіз дозволив попередньо ідентифікувати зразки, зібрані з рослин картоплі, однак він виявився недостатньо точним у випадках схожих або незрілих особин. Метод молекулярної діагностики на основі ампліфікації гена COI із використанням ПЛР та подальшим секвенуванням забезпечив точне видоведення зразків. За допомогою бази даних NCBI допомагає встановити належність зразків. Молекулярний підхід виявився значно ефективнішим за точністю та універсальністю, що підтверджує доцільність його використання для моніторингу популяцій попелиць у польових умовах. Додатково підтверджено, що метод є екологічно безпечним і не потребує використання хімічних засобів.