Удосконалення мобільної самогодівниці

Abstract

Головними завданнями агропромислового комплексу сучасності є досягнення сталого зростання сільськогосподарського виробництва, забезпечення України продовольством та сільськогосподарською сировиною. Для вирішення цих проблем було розроблено низку заходів, спрямованих на інтенсифікацію тваринництва та широке впровадження промислових методів виробництва. Але найважливіше місце серед цих заходів займає механізація фермерських господарств та зростання джерел енергії, заснованих на науково обґрунтованих механічних системах. Машинні системи визначають прогресивний напрямок механізації та автоматизації виробничої технології відповідно до всіх вимог. Переробка кормів та виробництво комбікормів, кормових брикетів та альтернатив сухому молоку для дрібних тварин. Кількісний розподіл зерна як в окремих, так і в спеціальних залах та приміщеннях. Водопостачання полів та пасовищ. Генерація, регенерація та акумуляція тепла для досягнення оптимального мікроклімату в тваринницьких приміщеннях. Видалення, обробка та утилізація фекалій Управління виробничим процесом. Надійність машин та обладнання, що працюють на тваринницьких фермах та у приміщеннях, є одним із найважливіших питань у технологічному процесі сільськогосподарського виробництва та визначається належною технічною експлуатацією, своєчасним та якісним технічним обслуговуванням. Актуальність теми, рогатої худоби мабуть, є найважливішою галуззю для вирішення проблеми забезпечення нашого населення достатньою кількістю м’яса та м’ясних продуктів. Вівці є однією з основних галузей виробництва м’яса, оскільки вони дуже швидко дозрівають, ефективніше використовують корм і виробляють дешеве, смачне та поживне м’ясо. Немає сумнівів, що частка свинини у споживанні м’яса залишатиметься високою в майбутньому, і що попит на свинину не зменшиться. У цьому контексті залишається актуальним завдання комплексного використання досягнень сучасної науки та досвіду передового досвіду для збільшення поголів’я вівць у місцевих сільськогосподарських підприємствах, підвищення продуктивності, покращення якості продукції та зниження собівартості виробництва. Але за останнє десятиліття поголів’я вівць скоротилося більш ніж вдвічі. Споживання овець на душу населення впало до 11 кілограмів. У 2022 році стандарт становив 25 кілограмів. Впровадження інноваційних технологій вирощування та відгодівлі вівць, система взаємопов’язаних заходів щодо утримання та годівлі тварин, організація праці, максимальна механізація та автоматизація всіх виробничих процесів є найважливішими ланками у вирішенні цієї проблеми. Тварини, на яких впливають технологічні фактори під час виробничого процесу, реагують підвищенням своєї активності в місцях відпочинку та годівлі, а також вступом у бійки та конфлікти. За останні роки досягнуто певного прогресу у вирішенні цих питань. Однак у сучасних виробничих умовах дуже важко поєднати технічні методи з п’ятьма біологічними характеристиками овець (поведінкові реакції, природні звички тощо). Це пояснюється відсутністю наукової основи для стану «біосередовища». Відгодівля овець за допомогою самогодувальних машин, або самогодування, набула широкого поширення у всьому світі. Поєднання великомасштабної вівчарства з самовідгодівлею призвело до багаторазового зростання продуктивності ферм, покращення використання виробничих площ на свинофермах у 1,5–2 рази, а свинарству було надано промислового характеру завдяки впровадженню повсюдної механізації. У 2023 році середньодобовий приріст живої ваги всього стада на відгодівлі на фермах досяг 380 грамів. Це вартість за кілограм корму. За той самий період приріст живої маси досяг 9,03 кормових одиниць. Для більшості ферм, які вирощують худобу на основі власних кормів, практика годування їх концентратами є неприйнятною, і враховуючи реалії, необхідно обмежити постачання концентратів і хоча б регулювати кількість кормів, що видаються. Нерегулярне самостійне годування створило явну невідповідність між кормовою базою, фактично розробленою на фермах, та характером корму. Оскільки це майже повністю виключає можливість контролю рівня та виду корму для тварин. На фермах часто буває важко годувати сухим кормом. Рогату худобу слід годувати вологим кормом, який включає грубий корм, соковитий корм та сухий корм. Зерно часто покращується та потребує додаткової підготовки. З гігієнічних міркувань існують такі методи, як приготування на парі, додавання дріжджів, бродіння, а з дієтичних міркувань - ароматизація сироваткою або знежиреним молоком. Самогодівниці призначені для подачі корму лише в сухому вигляді, що запобігає його накопиченню під час виробництва. Основною причиною труднощів та невдач, пов’язаних з використанням систем самогодівлі, є відсутність об’єктивних та всебічних наукових знань про самогодівлю на фермах. За останні роки було опубліковано велику кількість брошур та статей на цю тему. Однобоке, поверхневе та часом упереджене висвітлення проблем групового утримання та вирощування на власних фермах роззброює виробників, позбавляючи їх можливості серйозно оцінити всю картину проблеми та творчо впровадити нові способи вирощування та відгодівлі овець на своїх фермах. В результаті трапляються помилки та збої, а передові технології іноді ігноруються. У зв’язку з вищезазначеною ситуацією, існує нагальна потреба серйозно вивчити проблему кормозабезпечення з використанням самопідгодівників. Необхідно уточнити важливість консистенції корму та її вплив на приріст живої ваги та витрати на корм. Вивчення особливостей та моделей поведінки тварин. Коли ми почали вивчати основні фактори самостійного годування овець, було поставлено завдання надати об’єктивні наукові знання про цей метод, щоб його можна було легше застосовувати у реальному вирощуванні