Дослідження технічного стану та вдосконалення технологічного процесу ремону шестеренних насосів НШ

Abstract

Гідропривід являється одним з найперспективніших засобів передачі енергії від двигуна до споживача. Застосування гідроприводу суттєво покращує ефективність використання тракторів і сільськогосподарських машин, водночас знижуючи собівартість і металоємність засобів механізації і автоматизації основних робіт, а отже – і продукції ,що виготовляється в агропромисловому секторі. Невід’ємною складовою будь-якої гідравлічної системи є гідравлічний насос. Основні вимоги до насосів гідравлічних систем зводяться до забезпечення необхідного робочого тиску та об’ємної подач, а також до високого механічного коефіцієнта корисної дії при забезпеченні їх надійності. Найкраще цим вимогам відповідають шестеренні насоси, що мають беззаперечні переваги перед іншими типами насосів, зокрема знижений рівень енергоємності, простоту конструкції схеми та відсутність потреби в регулюванні під час експлуатації. До числа елементів гідронасосів НШ-У, що працюють в умовах високого зношування і обмежують їхню ефективність, належать опорні втулки. Вони виготовляються з алюмінієвого сплаву АМО 7-3 ОСТ 234.68-74. Практично всі поверхні опорних втулок функціонують в режимі інтенсивного зношування. Внаслідок абразивного та гідроерозійного зношення цих втулок відбувається збільшення зазорів, що, у свою чергу збільшує внутрішню втрату робочої рідини. Аналіз результатів випробувань насосів дозволяє дійти до висновку, що навіть незначні зноси опорних втулок значно зменшують коефіцієнти об’ємної подачі (КОП) шестеренного насосу. Існує кілька методів відновлення втулок шестеренного насосу НШ-У: лиття опорних втулок із зношених; відновлення опорних втулок насосу бабітом; відновлення втулок покриттям з полікапроаміду; відновлення товстошаровим анодуванням; відновлення опорних втулок методом гальванічного покриття.