Борошниста роса вівса посівного та заходи з обмеження її розвитку

Abstract

Овес посівний (Avena sativa L.) одна з культур, що має не аби яке значення у виробництві зерна. За даними ФАО світове виробництво вівса за останнє десятиліття 20-25 млн.т. щороку і Україна входить до десятки найбільших виробників зерна [23]. Питома частка вівса в загальному обсязі виробництва зернових в Україні становить 2,0 – 2,3% [2]. Серед чинників, які стримують реалізацію генетично детермінованого потенціалу продуктивності вівса не останнє місце займають хвороби, втрати від яких в світі складають 9,3%. За значного розвитку хвороб недобір урожаю зерна може сягати 20-30% і більше. Останніми роками внаслідок підвищення тепло забезпечення вегетаційного періоду, кліматичні зміни є реальним чинником трансформації фітопатоценозів зернових культур, в тому числі і вівса, як фітопатогенного фону, який є чинником біологічного забруднення агроценозів. За використання в інтегрованій системі захисту хімічного методу, частка якого невпинно зростає як в передових країнах, так і в нашій державі, потребують вирішення вагомі питання: контроль якості одержаного урожаю за критерієм залишкових кількостей пестицидів, що особливо актуально для вівса, зерно якого використовується в дієтичному та дитячому харчуванні; та оцінка екологічних ризиків, яка в Україні розглядається в контексті екологічної безпеки [20]. На сьогодні виникає потреба в уточненні даних щодо оцінки фіто санітарної ситуації в посівах вівса; діагностики та моніторингу патогенних організмів грибної етіології; вивчення динаміки їх розвитку з урахуванням абіотичних факторів; пошуку ефективних засобів захисту для розробки анти резистентної стратегії їх застосування, що є обов’язковою умовою удосконалення системи захисту культури з урахуванням економічної доцільності та екологічної безпеки.