Моніторинг та особливості розвитку мишоподібних гризунів у природних та антропогенних ландшафтах Київщини

Abstract

Робота виконана на 61 сторінках, містить 3 розділи, висновки, 2 таблиці, 15 рисунків, 29 літературних і інтернет джерел. Проводились дослідження видового складу мишоподібних гризунів, їх популяційних характеристик та розподілу у визначених ландшафтах. Дослідження відбувались в 2024 р. в природних та антропогенних ландшафтах екологічної дослідної станції «Глибокі Балики» на Київщині. За результатами проведеної роботи встановлено видовий склад мишоподібних гризунів та їх розподіл за статтю, оцінено рівень заселеності природних та антропогенних ландшафтів. В результаті досліджень було спіймано 43 екземпляра дрібних ссавців, з них 42 особини мишоподібних гризунів п’яти видів, а саме: мишак жовтогорудий (Sylvaemus flavicollis), миша лісова (Apodemus sylvaticus), миша польова (Apodemus agrarius), нориця руда (Myodes glareolus ), миша курганцева (Mus spicilegus), та 1 дрібний ссавець – білозубка мала (Crocidura suaveolens). Домінуючим видом був мишак жовтогрудий (Sylvaemus flavicollis), з кількістю 16 особин, що становить 37,2% від загального числа видів. Менш чисельні: миша лісова (Apodemus sylvaticus) – 18,6 %, миша польова (Apodemus agrarius), – 18,6 % нориця руда (Myodes glareolus) – 16,3%, миша курганцева (Mus spicilegus) – 9,6%. Також визначено статевий склад популяцій мишоподібних гризунів. Популяційна структура та розподіл видів виявилися різними залежно від типу біотопу. Зокрема, встановлено, що більшість видів виявляють більшу схильність до адаптації в антропогенних умовах, тоді як меншість переважно зустрічається в природних лісових угіддях.