Економічна ефективність виробництва зернових і зернобобових культур у сільськогосподарських підприємствах України

Abstract

Сільське господарство є однією з провідних галузей економіки України, яка формує вагому частку валового внутрішнього продукту, забезпечує продовольчу безпеку та створює основу для розвитку суміжних галузей. В аграрному виробництві особливе місце належить зерновим і зернобобовим культурам, які займають провідні позиції як за площею посівів, так і за обсягами виробництва. Вони є базовою сировиною для харчової та переробної промисловості, джерелом кормів для тваринництва, а також основою експортного потенціалу країни. Україна традиційно посідає високі позиції у світовому рейтингу виробників і експортерів зерна 2021 рік став рекордним для країни, коли було зібрано 84 млн тон зерна, що закріпило за Україною статус ключового гравця на глобальному ринку. Водночас у період 2022-2024 років внаслідок повномасштабної військової агресії рф, окупації територій, руйнування логістичної інфраструктури та блокування морських портів виробництво і експорт зернових зазнали суттєвого шоку. Так, у 2022 році обсяг збору зернових та зернобобових зменшився до 53,1 млн тон. Надалі аграрний сектор продемонстрував високу стійкість та здатність до адаптації, у 2023 році обсяги збору відновилися до 58-60 млн тон. За підсумками 2024 року валовий збір зернових і зернобобових культур склав 62,5 млн тон, що підтвердило стійкий тренд відновлення. Оперативні дані на кінець збиральної кампанії 2025 року свідчать про досягнення обсягу виробництва близько 63-65 млн тон. Ці показники підкреслюють стабілізацію галузі в умовах екстремальних викликів. При цьому зниження урожайності та зростання собівартості у низці регіонів було пов’язане не лише з воєнними діями, але й з критичним зростанням вартості добрив, пального та технічного забезпечення. Сучасні виклики, з якими стикаються українські сільськогосподарські підприємства, зумовлюють необхідність пошуку резервів підвищення економічної ефективності виробництва. Цей показник визначається комплексом взаємопов’язаних факторів: раціональністю використання земельних, трудових і матеріальних ресурсів, застосуванням сучасних технологій вирощування, оптимізацією витрат і мінімізацією втрат на всіх етапах виробництва. Для зернових і зернобобових культур ефективність має ключове значення, оскільки вони формують основу економічної стабільності більшості аграрних підприємств та регіонів. Вибір теми дослідження зумовлений кількома причинами: • стратегічним значенням зернових і зернобобових культур для аграрного сектору та економіки України; • високою залежністю внутрішнього ринку від цінової кон’юнктури світового ринку зерна; • потребою в ефективному управлінні ресурсами та зниженні собівартості виробництва в умовах зростання цін на матеріально-технічні ресурси; • актуальністю впровадження інноваційних агротехнологій та адаптації до кліматичних змін. Мета дослідження — обґрунтувати шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зернових і зернобобових культур у сільськогосподарських підприємствах України на основі аналізу сучасного стану галузі, виявлення резервів зростання продуктивності та оптимізації витрат. Завдання дослідження: • дослідити теоретичні основи економічної ефективності виробництва в аграрному секторі; • визначити основні чинники, що впливають на рівень економічної ефективності в підприємствах різних форм господарювання; • провести економічний аналіз ефективності виробництва на прикладі СТОВ "Коцюбинське", розташованого в Черкаській області; • розробити практичні рекомендації щодо підвищення ефективності виробництва з урахуванням сучасних технологічних, економічних і ринкових умов. Об’єкт дослідження — процес виробництва зернових і зернобобових культур у сільськогосподарських підприємствах України. Предмет дослідження — економічні механізми та інструменти, що забезпечують ефективне функціонування виробництва зернових і зернобобових культур, зокрема на прикладі СТОВ "Коцюбинське". Методи дослідження ґрунтуються на використанні системного підходу, що забезпечило комплексний розгляд діяльності підприємства у взаємозв'язку всіх елементів, а для детального вивчення застосовано монографічний метод. В аналізі економічної ефективності було використано економіко-статистичний аналіз для вивчення динаміки основних показників (2021-2024 рр.), порівняльний аналіз для зіставлення ефективності окремих культур (пшениця, кукурудза, соняшник), а також метод групування для детальної систематизації даних щодо структури виробничих витрат. Ключовими розрахунковими інструментами стали метод калькуляції, застосований для визначення собівартості 1 центнера продукції, та метод фінансових коефіцієнтів, використаний для розрахунку прибутковості й рентабельності реалізованої продукції, доповнені елементами факторного аналізу для якісної оцінки впливу зміни урожайності на собівартість одиниці продукції. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання рекомендацій для підвищення ефективності виробництва в аграрних підприємствах, оптимізації структури посівних площ, впровадженні енерго- та ресурсозберігаючих технологій, а також удосконаленні управлінських рішень.