Удосконалення інженерного менеджменту системи технологічної взаємодії автотранспортних підприємств

Abstract

Висока конкуренція на ринку, зростання витрат на експлуатацію автотранспортних засобів, недостатньо ефективне їх використання та жорсткі вимоги споживачів по послуг з транспортування вантажів є характеристиками, які в даний час визначають логістичний сектор вантажних автомобільних перевезень. Через посилення конкурентного тиску чимало автотранспортних підприємств оптимізували свою діяльність настільки, що подальших удосконалень неможливо досягати на індивідуальному рівні. Застосування мереж кооперації перевізників і логістичних підприємств − це підхід, який може допомогти подолати цю зростаючу відсутність ефективності. Спільна діяльність, зазвичай, організовується таким чином, що сприяє обміну вигідними пропозиціями щодо надаваних послуг. Сучасні дослідження показують, що співпраця між конкурентами може призвести до значного заощадження коштів. До такої співпраці можуть бути залучені всі учасники логістичного ланцюга, включаючи постачальників, виробників, дистриб’юторів та замовників. Однак, ефективність кооперації на ринку вантажних автомобільних перевезень не завжди зростає при взаємодії транспортно-логістичних підприємств. Кооперація - це компроміс інтересів суб’єктів виробничих відносин. Втрати одного з підприємств можуть бути занадто великими, якщо предмет взаємодії є несумісним для усіх сторін. Тому завжди, переважно, виникає завдання оцінювання ймовірної вигоди від кооперації, яка набуває все біль широких масштабів у зв’язку із збільшенням кількості суб’єктів транспортно-логістичної діяльності. У зв’язку із цим в цій дисертаційній роботі пропонуються шляхи вирішення такого завдання шляхом попередньої оцінки властивостей транспортних задач, які становлять стохастичний потік і характеризуються показниками придатності для сумісного їх виконання розрізненими суб’єктами транспортно-логістичного процесу. По-друге, сучасні транспортні процеси стають ще більш інтегрованими, а їх інформаційне забезпечення є одним із ключових факторів досягнення бажаного результату. Слід відмітити стрімкий розвиток технологій комунікації, внаслідок чого партнери, конкуренти і клієнти об’єднуються в зусиллях досягнення мети. Через це зусилля перевізників повинні бути спрямовані на взаємодію та подальшу інтеграцію. По-третє, системний підхід розкриває, окрім очевидних виграшів, додаткові труднощі у вирішенні поставлених задач обґрунтування кооперації. Можна спостерігати розвиток внутрішньої взаємодії декількох типових властивостей складноої системи, якою є інтегрований транспортний процес: нелінійні залежності параметрів, великий обсяг змінних тощо. Навіть у детермінованому випадку підприємства стикаються з комбінаторним бумом, який призводить до того, що лише в дуже незначних випадках транспортні завдання можуть бути вирішені близько до оптимальності. У цій роботі виявлено множини вхідних даних, де рівень складності набагато перевищує практичні задачі. Тому аналіз динамічної стохастичної поведінки запропонованого підходу в середовищі моделювання представляється актуальним. Відносини співпраці перевізників були нещодавно ідентифіковані дослідниками і для інших трендів транспортування. Статистика показує, що в Європі приблизно 90% вантажних перевезень здійснюються по дорогах, де відсоток порожніх вантажних автомобілів, які спричиняють забруднення та аварії на шляхах сполучення, становить від 15% до 30%. Середня продуктивність вантажного АТЗ є набагато нижчою, ніж його технічні можливості, та особливо низькою в міському сполученні. Поза тим, існує багато можливостей для покращення використання вантажопідйомності АТЗ. Співпраця серед перевізників може призвести до підвищення рівня продуктивності транспортних операцій, збільшення використання потенціалу та, таким чином, вироблення економічних вигод для учасників, залучених, як партнери, до виконання транспортного процесу.