Фенологічні особливості домінантних видів ґрунтових фітофагів кукурудзи

Abstract

Кукурудза (Zea mays L.) є однією з найбільш важливих злакових культур як у світовому масштабі, так і в Україні, утримуючи лідерські позиції за обсягом посівних площ та загальним урожаєм зерна. Ця найвища однорічна трав’яниста рослина має давню історію вирощування, що сягає близько 10 тисяч років тому на території сучасної Мексики. На європейському континенті вона з’явилася після другої експедиції Христофора Колумба. Провідними державами у вирощуванні кукурудзи є Сполучені Штати Америки, Китайська Народна Республіка та Федеративна Республіка Бразилія. Україна посідає сьому позицію в цьому переліку, і в 2024 році її внесок у світове виробництво становив 3%. Ця культура має стратегічне значення для аграрної галузі завдяки своїй високій продуктивності, різнобічному застосуванню та цінним кормовим і поживним властивостям. Її зерно є ключовим складником комбікормів для сільськогосподарських тварин, особливо великої рогатої худоби та свиней. Урожайність кукурудзи залежить від численних чинників, серед яких: кліматичні умови, температурний режим, кількість опадів, вологість повітря, якість та обробіток ґрунту, охорона від шкідників та захворювань, стійкість сорту, агротехнічні прийоми та багато інших аспектів. В Україні середня врожайність кукурудзи протягом останнього часу коливається в межах 6 – 10 тонн з гектара, однак, застосовуючи прогресивні агротехнології та підвищуючи ефективність управління, існує можливість досягти врожайності до 12 – 15 тонн з гектара за сприятливих умов. Захист посівів кукурудзи від шкідливих організмів є одним із першочергових завдань захисту та карантину рослин, оскільки дієве регулювання чисельності фітофагів дозволяє не лише зберегти обсяг врожаю, але й поліпшити його якісні характеристики. Одним із головних факторів, що обмежують продуктивність кукурудзи, є вплив ґрунтових фітофагів – шкідників, які завдають шкоди кореневій системі, підземній частині стебла та насінню. Враховуючи, що одночасно на посівах кукурудзи шкодять різні види фітофагів, часто при чисельності, що перевищує економічний поріг шкідливості (ЕПШ), середні втрати врожаю сягають 20 – 25 %. Найбільш небезпечними серед них є: ковалики (дротяники), озима та совка іпсилон, хрущі і ківсяки, які можуть суттєво знижувати продуктивність посівів та спричиняти значні фінансові збитки для аграрного сектору. Для досягнення максимальної врожайності необхідно використовувати комплексний підхід, що включає агротехнічні, біологічні та хімічні методи захисту від шкідників. Агротехнічні прийоми, зокрема чергування культур у сівозміні та належне внесення поживних речовин у ґрунт, сприяють зменшенню негативного впливу шкідників. Біологічний контроль передбачає застосування природних ворогів шкідливих організмів, таких як паразитичні оси та комахи-хижаки, а хімічні методи охоплюють використання пестицидних препаратів для боротьби з ними. Мета роботи : вивчення видового складу грунтових шкідників кукурудзяного поля та визначення домінантних видів. Дослідження виконані у Броварському районі Київської області у 2024 році. Актуальність теми полягає в економічному, екологічному і науковому контексті. Висока шкодочинність грунтових фітофагів може стати причиною Зерв видозмінення рослин, розвитку нових хвороб та великих втрат врожаю, що в свою чергу впливає на продовольчу безпеку. Завдяки знанням фенологічних особливостей, можливо запобігти цьому, використовуючи найефективніші методи боротьби. Зміни клімату відіграють важливу роль в життєвому циклі комах, тому необхідно проводити такі досліди для контролю чисельності. Вивчення зв’язку між змінами клімату і розвитком шкідників налагодить захисні заходи і мінімізує економічні витрати. Слід не забувати про екологічно чисті методи боротьби, які не тільки зменшують негативний вплив грунтових фітофагів, а і не шкодять навколишньому середовищу, оскільки аграрний сектор України займає передові позиції в економіці країни. Встановлення зв’язку між кліматичними умовами та фазами розвитку шкідників сприятиме оптимізації термінів проведення захисних заходів та підвищенню економічної ефективності вирощування кукурудзи.