DGlibrary - Цифрова бібліотека НУБіП України

Вітаємо Вас у Цифровій бібліотеці Національного Університету Біоресурсів і Природокористування України

Цей репозитарій є одним з елементів інфраструктури відкритої науки у світі та створений з метою:

надання необмеженого та безкоштовного доступу з мережі Інтернет до цифрових об’єктів з колекцій наукової бібліотеки НУБіП України студентам, викладачам, співробітникам університету, дослідникам та широкому загалу користувачів;
створення електронних копій цінних та рідкісних друкованих видань для збереження інтелектуальної спадщини та запобігання фізичній втраті документів;
підвищення ефективної діяльності наукової бібліотеки НУБіП України шляхом формування якісно нового цифрового контенту;
поширення інформації про наукову бібліотеку НУБіП України серед наукової спільноти;
об’єднання матеріалів цифрової бібліотеки з національним репозитарієм України;
надання доступу та індексування матеріалів цифрової бібліотеки в міжнародних наукометричних базах даних.

Для розміщення публікацій в Цифровій бібліотеці НУБіП (DGlibrary) потрібно:

ознайомитись з Положенням про діяльність цифрової бібліотеки НУБіП України;
ознайомитись з Умовами розміщення публікацій;
надати електронну версію публікацій у форматах Word або PDF з розпізнаванням;
вказати заголовок, ПІБ авторів, анотацію та ключові слова для пошуку українською та англійською мовами.

Корисні посилання:

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 5 з 5

Кваліфікаційні роботи 8141
Bachelor’s and Master’s qualification works
Конференції та матеріали конференцій 6681
Conferences and conference proceedings
Навчальні та наукові видання 1461
Educational and academic publications
Наукова бібліотека 285
Academic Library
Наукові журнали та збірники видань 639
Scientific Journals and Collected Publications

Нові надходження

Управління розвитком цифрового маркетингу на підприємствах аграрного сектору
(НУБіП України, 2025)
Полінькевич, Ілля Сергійович
;
Остапчук, Анатолій Дмитрович
Актуальність теми. Сучасний етап розвитку економіки характеризується стрімким впровадженням цифрових технологій у всі сфери діяльності, включаючи аграрний сектор. Світова практика свідчить, що використання цифрових інструментів у маркетингу дозволяє підвищити конкурентоспроможність підприємств, посилити їх присутність на ринку, оптимізувати комунікацію з клієнтами та забезпечити зростання обсягів реалізації продукції. Водночас, в Україні, особливо в умовах повномасштабної війни з 2022 року, значення цифрових технологій зросло ще більше — як засобу адаптації до нової економічної реальності, збереження стабільності бізнес-процесів та виходу на зовнішні ринки попри фізичні обмеження. Аграрний сектор традиційно є однією з ключових галузей української економіки, забезпечуючи валютні надходження, зайнятість населення у сільській місцевості та продовольчу безпеку. Проте через руйнування логістичних ланцюгів, втрату ринків збуту, знищення інфраструктури та зміни споживчої поведінки, аграрні підприємства були змушені переорієнтувати свої комунікаційні та збутові стратегії. У цьому контексті цифровий маркетинг виступає не просто як модний тренд, а як стратегічно важливий інструмент підтримки агробізнесу. Попри наявність прикладів ефективного застосування цифрових рішень провідними українськими аграрними холдингами, рівень діджиталізації залишається фрагментарним та нерівномірним. Більшість малих і середніх агропідприємств досі мають обмежений доступ до сучасних цифрових платформ, демонструючи невисоку залученість у цифрові канали просування продукції. Це зумовлює необхідність комплексного дослідження особливостей застосування цифрового маркетингу в агросекторі, оцінки існуючих практик, виявлення бар’єрів та формування практичних рекомендацій щодо їх подолання. Метою магістерської кваліфікаційної роботи є обґрунтування теоретичних засад і розробка практичних рекомендацій щодо управління розвитком цифрового маркетингу на підприємстві аграрного комплексу. Досягнення мети обумовлено вирішенням наступних завдань: - дослідити сутність цифрового маркетингу у загальній структурі маркетингу; - розкрити види цифрового маркетингу; - визначити особливості цифрового маркетингу аграрного комплексу; - розкрити загальну характеристику підприємства аграрного комплексу; - здійснити аналіз використання методів цифрового маркетингу підприємством аграрного комплексу; - визначити основні методи оцінки ефективності заходів з цифрового маркетингу аграрного комплексу; - навести шляхи вдосконалення використання цифрового маркетингу; - запропонувати просування аграрної продукції у цифровому середовищі; - розглянути розвиток електронних площадок для збуту продукції підприємства аграрного комплексу. Об’єктом дослідження є теоретичні та практичні аспекти цифрового маркетингу. Предметом дослідження є управління розвитком цифрового маркетингу на підприємстві Методи дослідження, використані у роботі, включають всі наукові методи, зокрема, методи індукції та дедукції, абстрактного та конкретного, порівняння, логічних висновків. Наукова новизна. Визначено теоретичні основи управління розвитком цифрового маркетингу; проаналізовано застосування цифрового маркетингу та підприємстві; розвинено цифровий маркетинг на підприємстві аграрного сектору. Практичне значення одержаних результатів полягає в імплементації концепції цифрового маркетингу в процес управління підприємством аграрного сектору. Апробація результатів магістерської кваліфікаційної роботи проводилась на VІ Міжнародній науково-практичній онлайн-конференції: «Сучасний менеджмент: виклики та можливості», 04 листопада 2025 року.
Фенологі основних шкідників злакових культур (пшениці озимої)
(НУБіП України, 2026)
Доготар, Андрій Сергійович
;
Лікар, Ярослав Олексійович
У зерновому балансі країни провідне місце належить пшениці. Найважливіше завдання на перспективу – зростання врожайності й поліпшення якості зерна на основі інтенсифікації виробництва. Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить, що застосування інтенсивних технологій вирощування пшениці на сучасному етапі розвитку землеробства дає можливість у зонах із сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами постійно одержувати на великих площах 45 – 50 ц/га зерна. Підвищення стійкості зернового господарства можливе при освоєнні зональних систем землеробства, які забезпечують раціональне використання виробничих ресурсів і біо-кліматичного потенціалу певного регіону. При цьому як сукупність факторів інтенсифікації, так і їх роль у формуванні врожаю суттєво різняться залежно від зони, рівня родючості ґрунту, використання біологічного потенціалу сорту, забезпеченості технології матеріальними ресурсами та ін. Агротехніка різних сортів озимої пшениці, яка відповідає вимогам інтенсифікації, потребує прийняття науково обґрунтованих та економічно виправданих рішень, але не копіювання і спрямована на постійне врахування ситуацій, що складаються на полі. У середньому втрати рослинницької продукції від шкідливих організмів складають 24%, а в періоди спалахів розмноження шкідників можуть перевищувати 49%, а інколи врожай гине повністю. Щодо боротьби із шкідливими організмами, то важливе значення належить сівозмінам. В наш час традиційна роль сівозмін порушена. В більшості господарств спостерігається поширення монокультури. Це призводить до інтенсивного використання хімічних засобів захисту рослин, що негативно впливає на навколишнє середовище. В цих умовах значно зростає роль вже давно відомих агротехнічних заходів захисту рослин. За останні 10 років істотного значення в захисті рослин набув імунологічний метод. Селекціонери почали працювати у тісній співдружності з ентомологами і фітопатологами. Одержані сорти та гібриди різних культур стійкі проти окремих видів шкідливих організмів або мають комплексну стійкість. Не менші істотні зміни відбуваються у хімічному методі. Сучасні препарати менш токсичні для людини і теплокровних тварин. На 1 – 2 порядки зменшились норми їх витрат, у результаті навантаження пестицидів на довкілля відповідно теж зменшилося. В агрономічній практиці все ширше використовують також можливості біологічного методу. Отже, захист рослин від шкідників, хвороб та бур’янів с головною проблемою при вирощуванні високих урожаїв сільськогосподарських культур. Із шкідників озимої пшениці істотне значення мають підгризаючі совки, і особливо – озима, яка поширена повсюдно, але масово розмножується в східних і центральних областях. В зв’язку з цим завданням наших досліджень було: а) визначити видовий склад та чисельність совок; б) простежити фенологію домінантних видів совок в умовах господарства; в) визначити заселеність ними посівів озимої пшениці протягом вегетаційного періоду 2017 року.
Фенологія основних шкідників ріпаку озимого
(НУБіП України, 2026)
Дем’янчук, Олексій Олексійович
;
Лікар, Ярослав Олексійович
Серед основних сільськогосподарських культур, вирощуваних в Україні, ріпаку належить особливе місце. По-перше, він являє собою джерело рослинної олії, по-друге, цінний корм для худоби, по-третє, ріпак відіграє важливу роль у сівозмінах польових культур як попередник. Виробництво насіння ріпаку неможливе без захисту його від шкідливих організмів. Однак в даний час до цього елементу загальної технології вирощування культури пред’являються підвищені вимоги: з одного боку необхідно забезпечити збереження високого і якісного врожаю, а з другого, неможливо упускати з поля зору екологічну безпеку захисних прийомів та їх економічну виправданість. Для розробки ефективної, екологічно виправданої системи захисту ріпаку в нових умовах вимагається рішучий перехід від боротьби з окремими шкідливими видами до регуляції фітосанітарним станом посівів. Для цього необхідно розробити або удосконалити шляхи комплексної дії на шкідливі організми в залежності від їх особливостей. Таким чином, розробка блоку засобів захисту посівів ріпаку повинна базуватися на системному підході до оцінки впливу технології вирощування культури і системи захисту її від шкідливих організмів, збудників хвороб та бур’янів. Основною сировиною для одержання рослинної олії на Україні є соняшник. Але враховуючи те, що соняшник – культура вразлива до хвороб, дуже вимоглива до умов зволоження та складу грунту, через несприятливі агрокліматичні умови він не матиме значної перспективи в окремих регіонах країни. Крім того, спостерігається поступове зниження урожайності цієї культури на родючих українських землях. А світові потреби в рослинних оліях постійно зростають на фоні їх постійного дефіциту. Все це спонукає до пошуку нових можливостей для збільшення виробництва олійних культур. За такої ситуації альтернативою соняшнику, поза всяким сумнівом, стає ріпак. З огляду на агрокліматичні умови в Україні немає зони, де не можна було б вирощувати ріпак. На думку В.Ф. Сайка, ріпак має стати другою, а можливо й першою олійною культурою в районах північного Лісостепу і Полісся. Нині врожайність культури в 35 – 40 ц/га є звичайною для Європи. Важливу роль відіграє ріпак у сівозмінах польових культур як попередник. М. Мельничук і О. Стельмах встановили, що при використанні озимого і ярого ріпаку, суріпиці та інших капустяних рослин, як проміжних сидератів, забур’яненість наступних культур знижується на 40 – 50%. Крим того, в сівозмінах, насичених зерновими культурами, ураженість рослин кореневими гнилями зменшується на 15 – 25%.
Біологічні особливості шкідників продукції запасів
(НУБіП України, 2026)
Глібовський, Владислав Євгенійович
;
Сикало, Оксана Олексіївна
Актуальність дослідження полягає у необхідності підвищення ефективності захисту зернових запасів від комірного довгоносика шляхом удосконалення екологічно безпечних та превентивних технологічних методів контролю. Особливо важливими є пошук оптимальних умов зберігання продукції, оцінка стійкості сучасних сортів озимої пшениці до пошкодження фітофагом, а також мінімізація використання хімічних фумігантів у сучасних металевих силосах за рахунок фізико-механічних заходів. Об’єктом дослідження є процеси життєдіяльності та механізми формування популяцій спеціалізованого ентомокомплексу шкідників продукції запасів на прикладі модельного виду – комірного довгоносика (Sitophilus granarius L.). Предметом дослідження є біологічні, екологічні (реакція на мікрокліматичні параметри середовища) та трофічні (кормові преференції) особливості розвитку Sitophilus granarius L. в умовах штучних екосистем зерносховищ. Метою роботи є комплексне вивчення біологічних, екологічних та трофічних особливостей онтогенезу комірного довгоносика (Sitophilus granarius L.) в умовах штучних екосистем зерносховищ для наукового обґрунтування технологічних заходів щодо обмеження його чисельності та рівня шкодочинності. Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання: – проаналізувати наукові джерела щодо біологічних особливостей шкідників продукції запасів та існуючих технологій їх контролю; – дослідити вплив гідротермічних факторів (температури та вологості) на динаміку розвитку преімагінальних стадій комірного довгоносика; – оцінити репродуктивний потенціал та плодючість шкідника на різних за склоподібністю сортах озимої пшениці; – встановити характер пошкодження зерна та визначити динаміку втрат його сухої маси за прихованої форми зараженості; – обґрунтувати параметри модернізованої інтегрованої системи захисту (IPM) зерносховищ на основі превентивних та фізико-механічних методів. У процесі досліджень проведено аналіз видового складу ентомокомплексу та встановлено кореляційну залежність між рівнем склоподібності ендосперму пшениці й плодючістю довгоносика. Запропоновано інтегровану систему захисту, яка базується на пріоритетному використанні сортової стійкості, активного вентилювання та охолодження зерна, що дозволяє ефективно стримувати популяцію комах. Результати досліджень можуть бути впроваджені на базі сучасних елеваторних комплексів для прогнозування ризиків прихованої зараженості, оцінки втрат маси зерна та зниження пестицидного навантаження.
Основні шкідники соняшнику
(НУБіП України, 2026)
Величко, Павло Олександрович
;
Доля, Микола Миколайович
У дипломному проєкті розглянуто соняшник як одну з провідних сільськогосподарських культур, що має значне господарське значення, а також характеризується високою вразливістю до комплексу шкідників і хвороб. Узагальнено біологічні особливості культури, проаналізовано фактори, що впливають на її продуктивність, та встановлено основні причини зниження врожайності в умовах сучасного агровиробництва. У ході роботи визначено, що формування фітосанітарного стану посівів соняшнику значною мірою залежить від комплексу абіотичних та біотичних чинників, серед яких провідну роль відіграють погодні умови, структура агроценозу та рівень інфекційного навантаження в ґрунті. Встановлено, що зміни температурного режиму та вологості суттєво впливають на розвиток як збудників хвороб, так і популяцій основних шкідників культури. У роботі систематизовано основні хвороби та шкідники соняшнику, наведено їх біологічні особливості, умови розвитку та шкодочинність. Показано, що найбільш небезпечними є грибні захворювання, які здатні зберігатися у ґрунті та рослинних рештках і формувати тривалий інфекційний фон, а також спеціалізовані шкідники, що спричиняють значні втрати врожаю у період вегетації. Проаналізовано методи обліку шкідників і хвороб, які дозволяють своєчасно оцінювати фітосанітарний стан посівів та прогнозувати розвиток шкідливих організмів. Встановлено, що ефективність прогнозування значною мірою залежить від регулярності спостережень та врахування агрометеорологічних показників. На основі узагальнення отриманих даних обґрунтовано систему захисту соняшнику, яка включає агротехнічні, біологічні та хімічні методи. Доведено, що найбільш ефективним є інтегрований підхід, який забезпечує зниження чисельності шкідливих організмів та мінімізацію розвитку хвороб при одночасному зменшенні пестицидного навантаження на агроекосистему. Встановлено, що раціональне поєднання заходів захисту дозволяє не лише стабілізувати фітосанітарний стан посівів, але й підвищити економічну ефективність вирощування соняшнику за рахунок зменшення втрат урожаю та оптимізації витрат на проведення захисних заходів. При цьому важливе значення має дотримання економічного порогу шкодочинності та своєчасність застосування засобів захисту рослин. Окремо відзначено, що екологічна безпека є невід’ємною складовою сучасної системи захисту рослин. Застосування інтегрованого підходу дозволяє зменшити негативний вплив пестицидів на довкілля, зберегти корисну ентомофауну та підтримати екологічну рівновагу агроценозів. Таким чином, у результаті виконання дипломного проєкту обґрунтовано комплексну систему захисту соняшнику від шкідників і хвороб, яка базується на поєднанні сучасних методів моніторингу, прогнозування та інтегрованого контролю. Запропоновані підходи дозволяють підвищити стабільність урожайності культури, зменшити втрати від шкідливих організмів та забезпечити екологічно безпечне виробництво.
Біологічні особливості соняшникової шипоноски у посівах соняшнику
(НУБіП України, 2026)
Ващеня, Владислав Віталійович
;
Сикало, Оксана Олексіївна
Бакалаврська робота подана на 51 сторінці друкованого тексту, містить 8 таблиць та опрацьовано 34 літературних джерела. Метою досліджень було вивчення біологічних особливостей соняшникової шипоноски, особливостей її розвитку, поширення та шкідливості у посівах соняшнику в умовах Кіровоградської області, а також оцінка ефективності заходів захисту культури. Обʼєктами дослідження були імаго та личинки соняшникової шипоноски, рослини соняшнику та інсектицидні препарати. Методи досліджень: польові, маршрутні, візуальні та аналітичні спостереження, облік чисельності шкідника, оцінка пошкодження рослин та визначення ефективності захисних заходів. У процесі досліджень встановлено особливості розвитку соняшникової шипоноски в умовах степової зони, України визначено періоди найбільшої активності шкідника та характер пошкодження рослин соняшнику. Виявлено, що тепла та посушлива погода сприяє збільшенню чисельності шкідника та посиленню його шкідливості. Проведено оцінку ефективності інсектицидного захисту посівів соняшнику. Встановлено, що застосування інтегрованої системи захисту, яка поєднує агротехнічні, біологічні та хімічні методи, дозволяє зменшити чисельність соняшникової шипоноски та знизити рівень пошкодження рослин.
Оптимізація технологічних параметрів лабораторного розведення ендопаразита трихограми (Trichogramma spp.)
(НУБіП України, 2026)
Варварчук, Ольга Ярославівна
;
Статкевич, Ольга Ігорівна
Актуальність дослідження полягає у необхідності підвищення ефективності біологічного захисту рослин шляхом удосконалення технологічних параметрів лабораторного розведення трихограми. Особливо важливими є пошук оптимальних умов вирощування комахи-господаря, підвищення якості біоматеріалу та збереження його життєздатності під час зберігання. Це дозволяє забезпечити стабільне виробництво високоефективного ентомофага та розширити його застосування у сучасних системах інтегрованого захисту рослин. Об’єктом дослідження є процес лабораторного розведення ентомофага трихограми (Trichogramma spp.) та її комахи-господаря – млинової вогнівки (Ephestia kuehniella). Предметом дослідження є технологічні параметри масового вирощування трихограми, зокрема вплив складу кормового середовища комахи-господаря, умов діапаузування та додаткового живлення імаго на біологічні показники ентомофага. Метою роботи є оптимізація технологічних параметрів лабораторного розведення трихограми з метою підвищення її біологічної ефективності та якості біоматеріалу. Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання: – проаналізувати наукові джерела щодо біологічних особливостей трихограми та технологій її вирощування; – дослідити вплив складу кормового середовища на розвиток комахи-господаря (Ephestia kuehniella); – визначити оптимальні умови індукції та регулювання діапаузи трихограми; – оцінити вплив різних видів додаткового живлення на плодючість і тривалість життя імаго; – обґрунтувати оптимальні параметри лабораторного розведення трихограми для підвищення ефективності її використання.
Обґрунтування інтегрованого захисту сої від шкідників
(НУБіП України, 2026)
Бондаревський, Олександр Віталійович
;
Доля, Микола Миколайович
Дипломна робота на тему «Обґрунтування інтегрованого захисту сої від шкідників» викладена на 57 сторінках друкованого тексту. Робота містить 12 рисунків, 9 таблиць. Під час її виконання було опрацьовано 49 наукових і навчально-методичних джерел. Об’єкти досліджень процес впливу комплексу чинників на формування шкідливих видів організмів сої. Метою дипломної роботи було визначення видового складу шкідливих організмів у посівах сої та оцінювання ефективності сучасних способів контролювання їх поширення в агроценозі культури. У процесі виконання досліджень використовували польові методи спостережень, а також статистичний та аналітичний аналіз отриманих експериментальних даних. За результатами проведених досліджень встановлено економічну доцільність використання комплексу заходів захисту сходів зокрема, досходових гербіцидів у посівах сої. Найбільш ефективним виявився варіант застосування препарату Зенкор 70 WG, в.г. у нормі 0,5 кг/га. За таких умов забезпечується формування врожайності на рівні 1,72 т/га, а показник рентабельності становить 136,5%. Серед страхових гербіцидів найвищу ефективність продемонструвала обробка посівів у фазі 1 – 3 справжніх листків сої препаратом Пульсар 40, в.р. у нормі 0,75 л/га, що дозволяє отримати врожайність культури 1,72 ц/га при рівні рентабельності 124,6%. Отримані результати можуть бути використані у науково-дослідній роботі, а також у виробничій діяльності агрономів під час планування системи захисту посівів сої від шкідливих організмів.
Фенологія основних лускокрилих шкідників плодових насаджень
(НУБіП України, 2026)
Бабій, Богдан Віталійович
;
Лікар, Ярослав Олексійович
Значення продукції плодових культур загальновідоме. Вони мають високі смакові якості, є цінними дієтичними продуктами харчування, джерелом органічних кислот, органічних цукрі (переважно глюкози та фруктози), дубильних, пектинових та ароматичних речовин, макро- і мікроелементів, вітамінів, що мають лікувальне значення. У багатьох країнах Європи садівництво та ягідництво – добре та перспективно розвинені галузі сільського господарства. За обсягом збирання абрикоса лідером є – Франція, вишні – Німеччина, сливи – Італія, ягід – Польща. Яблуня з давніх-давен є основною плодовою культурою в нашій країні. Це зумовлено сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами для її вирощування в більшості регіонів, а також традиціями місцевого населення. Широке розповсюдження яблуні пояснюється різноманітністю її господарських цінних якостей. Яблуневі насадження – одні з тих рослин, на які вже первісна людина звернула увагу і почала використовувати для своїх потреб. Археологи знайшли докази, що люди вирощували яблуні 6500 років до н.е., ще в Стародавній Греції і Стародавньому Римі, на територіях Єгипту і Палестини. В Україні перші відомості про яблуню були ще за часів Київської Русі, коли на території Києво-Печерської лаври було закладено яблуневий сад. Відтоді і розпочалося поширення яблуні по всій території України. Нині ж яблуневими садами в Україні зайнято близько 70 % від усіх плодово-ягідних культур. Яблуня відноситься до родини розоцвітних, і включає в себе близько 50 видів. Більша частина з них – дикоростучі, і лише деякі вирощуються в садах. З диких видів найбільше значення має яблуня лісова, сливолиста, сибірська, або ягідна, і низькоросла, від яких виникло багато сучасних форм і культурних сортів. Вони широко використовуються як підщепи при вирощуванні посадкового матеріалу в розсадниках. На сучасному ринку свіжої продукції найпопулярнішими є сорти, для плодів яких характерні відмінний смак, хороша форма та яскраво-червоне покривне забарвлення по всій поверхні або тільки основне зелене чи жовте. Перевагу звичайно віддають плодам масою 150 – 200 г (поперечний діаметр 7 – 9 см). Зовнішній вигляд і смак плоду – генетично зумовлені ознаки. Їх можна лише трохи видозмінити вибором ділянки з певним типом ґрунтів та мікрокліматом, внесенням добрив, нормуванням квіток і зав’язі, збиранням плодів в оптимальні строки тощо.
Стратегічне планування діяльності підприємства
(НУБіП України, 2026)
Зарицький, Єгор Ігорович
;
Чемодуров, Олександр Михайлович
Актуальність дослідження стратегічного планування діяльності підприємства визначається зростанням ролі довгострокового управління в умовах нестабільності зовнішнього середовища, посилення конкуренції, воєнних ризиків, інфляційного тиску та ускладнення доступу до фінансових і матеріальних ресурсів. Для сучасного підприємства стратегічне планування виступає інструментом узгодження цілей, ресурсів, управлінських рішень і практичних дій, що дає змогу підтримувати стійкість діяльності, своєчасно реагувати на зміни ринку та формувати обґрунтовані напрями розвитку. Значення теми посилюється для аграрних підприємств, оскільки їхня діяльність залежить від сезонності виробництва, погодних умов, цінової кон’юнктури, вартості пального, добрив, засобів захисту рослин, логістичних обмежень і платіжної дисципліни контрагентів. Теоретичні та прикладні аспекти стратегічного планування досліджували Білоус С. П., Северинчук А. А., Бровкова О. Г., Бурик А. Ф., Гарнага В. В., Гринько Т. В., Дикань В. Л., Костецька Н. І., Куліш Д. С., Носань Н., Швед В. В., Шлінчук В. П. та інші науковці. У їхніх працях розкрито сутність стратегічного планування, види стратегій підприємства, принципи й етапи стратегічної роботи, методи аналізу середовища, підходи до вибору стратегічних альтернатив та оцінювання результативності управлінських рішень. Водночас практичні питання адаптації стратегічного планування до умов діяльності невеликих аграрних підприємств потребують поглибленого опрацювання, оскільки саме для них особливого значення набувають ліквідність, сезонність грошових потоків, керованість витрат, договірна дисципліна та здатність швидко реагувати на ризики. Метою роботи є обґрунтування теоретичних засад стратегічного планування та розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення стратегічного планування діяльності ФГ «ЕДЕМ-777». Відповідно до поставленої мети визначено завдання дослідження: - дослідити сутність стратегічного планування та його роль у розвитку підприємства; - охарактеризувати види стратегій підприємства; - розкрити методи та інструменти стратегічного аналізу та планування; - надати загальну характеристику діяльності ФГ «ЕДЕМ-777»; - оцінити зовнішнє та внутрішнє середовище підприємства; - проаналізувати чинну стратегію розвитку та ефективність стратегічного планування ФГ «ЕДЕМ-777»; - визначити проблеми та перспективи стратегії розвитку й ефективності стратегічного планування підприємства; - обґрунтувати вибір стратегічних альтернатив розвитку ФГ «ЕДЕМ- 777»; - розробити стратегічний план діяльності підприємства. Об’єктом дослідження є процес стратегічного планування діяльності підприємства ФГ «ЕДЕМ-777». Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти стратегічного планування діяльності підприємства. Методи дослідження. У роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Метод аналізу і синтезу застосовано під час розкриття сутності стратегічного планування, визначення його ролі у розвитку підприємства та характеристиці видів стратегій. Метод порівняння використано для зіставлення підходів науковців до стратегічного планування, розмежування стратегічного, тактичного й оперативного планування, а також оцінювання стратегічних альтернатив. Табличний метод застосовано для систематизації теоретичних положень, фінансових показників, результатів PEST-аналізу, SWOT-аналізу, бенчмаркінгу, VRIO-оцінювання та практичних заходів стратегічного плану. Графічний метод використано для візуалізації динаміки фінансових показників, конкурентних позицій і результатів вибору стратегічної альтернативи. Економіко-статистичні методи застосовано для аналізу динаміки активів, доходів, витрат, прибутку, маржинальності, оборотності, ліквідності та рентабельності. PEST-аналіз використано для оцінювання зовнішнього середовища підприємства, SWOT-аналіз - для визначення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз. VRIO-оцінювання застосовано для аналізу ресурсів і спроможностей підприємства, бенчмаркінг - для порівняння конкурентних позицій ФГ «ЕДЕМ-777» із суб’єктами аграрного ринку. Метод експертного оцінювання використано під час вибору стратегічної альтернативи, а метод економічного обґрунтування - для розрахунку витрат, очікуваного річного ефекту, ROI та строку окупності запропонованих заходів. Інформаційну базу дослідження становлять наукові праці українських учених із питань стратегічного планування, стратегічного управління та планування діяльності підприємства, навчальні посібники, матеріали наукових публікацій, дані відкритих реєстрів, а також фінансова й аналітична інформація щодо діяльності ФГ «ЕДЕМ-777». Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні стратегічного плану діяльності ФГ «ЕДЕМ-777» на 2026–2028 роки, спрямованого на стабілізацію виручки, підвищення ефективності використання активів, зміцнення ліквідності, розвиток сервісних доходів, удосконалення управлінського обліку та зниження ризику касових розривів. Запропоновані заходи можуть бути використані у практиці управління підприємством для підвищення стійкості фінансових результатів і кращої керованості розвитку. Структура роботи. Бакалаврська кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Робота містить 79 сторінок, 30 таблицЬ, 5 рисунків. Список використаних джерел включає 46 найменувань.

DGlibrary - Цифрова бібліотека НУБіП України

Discover

Фонди

Нові надходження