Перегляд за Автор "Лісова, В.В."

Зараз показуємо 1 - 4 з 4

Деякі характеристики живого організму та мертвого тіла з точки зору термодинаміки
(НУБіП України, 2019) Борисевич, Б.В.; Лісова, В.В.; Поладова, О.Т.
Представлені результати аналізу деяких характеристик живого організму та мертвого тіла з точки зору термодинаміки. Відомо, що від народження живого організму ентропія живого тіла наростає й на момент смерті досягає свого максимуму. Після смерті залишається мертве (фізичне) тіло, яке також характеризується своєю ентропією. Виходячи з цього, загальну ентропію будь-якого живого організму можна представити як суму ентропій живого тіла та фізичного тіла. Оскільки живому тілу притаманні всі ознаки життя, ентропію живого тіла можна назвати ентропією життєвої сутності. Отже, ентропію живого організму можна представити як суму ентропій життєвої сутності та фізичного тіла. Живий організм являє собою термодинамічну систему, побудовану з двох підсистем – життєвої сутності (ЖС) та фізичного тіла (ФТ). Водночас ФТ після смерті живого організму може існувати самостійно без ЖС. Отже, живий організм із точки зору термодинаміки має дві окремі складові частини – життєву сутність організму та фізичне тіло. Оскільки ентропія характеризує внутрішню енергію системи і з урахуванням того, що принаймні одна зі складових системи ЖС–ФТ може існувати самостійно, то, відповідно до законів термодинаміки, ЖС та ФТ можна також розглядати як окремі термодинамічні системи, кожна з яких може існувати самостійно. Як і будь-яке фізичне тіло, мертве тіло характеризується певною внутрішньою енергію. Після смерті мертве тіло людини й теплокровних тварин охолоджується до температури оточуючого середовища. Отже, загальну енергію мертвого тіла можна представити як суму зв’язаної енергії мертвого тіла, яка залишається в цьому тілі та енергії мертвого тіла, яка віддається в зовнішнє середовище в вигляді тепла.
Морфологічні особливості різних форм парвовірусної інфекції собак
(ВЦ НУБіП України, 2019) Лісова, В.В.; Радзиховський, М.Л.
Представлені результати вивчення морфологічних особливостей патологічного процесу за різних форм парвовірусної інфекції в собак. Проведено патоморфологічне дослідження 14 трупів собак різних порід віком від 1 доби до 3 років обох статей, які загинули через парвовірусну інфекцію. За результатами проведених патологоанатомічного розтину і патогістологічного дослідження визначені основні критерії посмертної діагностики за кишкової, міокардіальної і змішаної форм хвороби. Показано, що найбільш поширеною формою хвороби була кишкова (n = 9). У цуценят віком від 1 до 4 тижнів, які гинули раптово, без клінічних ознак або з ознаками ураження органів травної системи, виявляли патоморфологічні ознаки міокардіальної (n = 3) або змішаної (n = 2) форм хвороби. Морфологічні критерії, на яких базується патоморфологічна діагностика парвовірусного ентериту в собак наступні: геморагічний ієюно- ілеїт; геморагії в серозній і слизовій оболонках тонкого відділу кишечника; геморагічний брижовий лімфаденіт; виснаження і некроз лімфоїдної тканини; дегідратація організму. Міокардіальна форма хвороби, яка розвивається в цуценят віком до 4 тижнів, має наступні характерні морфологічні зміни: лімфоїдоцитарний (негнійний) міокардит; наявність еозинофільних тілець- включень в ядрах кардіоміоцитів; набряк сполучнотканинної строми серця; зерниста дистрофія кардіоміоцитів; некроз кардіоміоцитів з деструкцією м’язових волокон міокарду. У випадку змішаної форми, характерної також для цуценят, до ознак міокардіальної форми приєднувались запальні зміни геморагічного характеру в тонкому відділі кишечнику.
Мікроскопічні зміни в нирках котів за підгострої форми іінфекційного перитоніту
(ВЦ НУБіП України, 2019) Борисевич, Б.В.; Лісова, В.В.; Криштоп, М.С.
Представлені результати вивчення мікроскопічних змін у нирках котів, що загинули від підгострої форми інфекційного перитоніту. За проведення патологоанатомічного розтину в 19 котів нами була встановлена змішана форма інфекційного перитоніту (73,1 % випадків), а в 7 котів – суха форма хвороби (26,9 % випадків). Під час проведення гістологічних досліджень нирок нами було встановлено, що мікроскопічні зміни в них в усіх котів як за сухої, так і за змішаної форми інфекційного перитоніту були подібними, проте вони залежали від тривалості прижиттєвого перебігу хвороби. За підгострої форми інфекційного перитоніту в ниркових тільцях спочатку відбувається некроз і руйнування подоцитів та частини капілярів клубочка, потім – атрофія і некроз ниркових тілець. У канальцях реєструють зернисту й гідропічну дистрофії клітин епітелію та руйнування частини дистрофічно змінених клітин. Строма між канальцями набрякла, особливо навколо артерій. В частині випадків також реєструється виразний набряк адвентиції цих кровоносних судин. У венах виявлялась зерниста й гідропічна дистрофія клітин їх медії та андвентиції, а в поодиноких венах – руйнування й некроз клітин усіх шарів їх стінки. В частині вен утворювались змішані, зазвичай обтураційні тромби. Поблизу таких кровоносних судин нерідко локалізувались вогнища лімфоїдоцитарної інфільтрації строми та спостерігався некроз капілярних сплетінь ниркових тілець. Надалі в стромі кіркової речовини між нирковими тільцями та звивистими канальцями починала розростатись волокниста сполучна тканина. У цей період реєструвалась повна чи майже повна дезорганізація звивистих канальців, між клітинами яких виявлялись поодинокі макрофаги
Мікроскопічні зміни в печінці й підшлунковій залозі собак за кишкової форми парвовірусної інфекції
(ВЦ НУБіП України, 2018) Лісова, В.В.; Радзиховський, М.Л.; Стеблінова, А.О.
Проведено гістологічні дослідження печінки та підшлункової залози 9 собак, що загинули від кишкової форми парвовірусної інфекції. Встановлено, що в печінці гепатоцити спочатку зазнають зернистої дистрофії, яка з прогресуванням дистрофічних змін переходить у гідропічну дистрофію, що характеризується лізисом структурних компонентів цитоплазми. За лізису більшої частини цитоплазми відбувається руйнування клітини. Гідропічну дистрофію від жирової диференціювали зафарбовуванням гістопрепаратів Суданом ІІІ. Дистрофічні зміни гепатоцитів супроводжуються порушенням впорядкованої балкової структури печінкових часточок і зменшенням просвіту внутрішньочасточкових капілярів, аж до повної обструкції частини з них. У підшлунковій залозі мікроскопічні зміни екзокринної частини залози були строкатими. Частина часточок підшлункової залози знаходилась у стані гіперсекреції. На інших ділянках органу всі ацинарні клітини перебували в стані зернистої дистрофії. В ділянках дистрофічних змін ацинарних клітин виявлялись осередки їх некрозу. У панкреатичних острівцях реєструвались зерниста дистрофія, руйнування та некротичні зміни усіх типів інсулярних клітин. Встановлені мікроскопічні зміни дають можливість стверджувати, що кишкова форма парвовірусної інфекції призводить до розвитку в собак гепато-панкреатичного синдрому