DGlibrary - Цифрова бібліотека НУБіП України

Вітаємо Вас у Цифровій бібліотеці Національного Університету Біоресурсів і Природокористування України

Цей репозитарій є одним з елементів інфраструктури відкритої науки у світі та створений з метою:

надання необмеженого та безкоштовного доступу з мережі Інтернет до цифрових об’єктів з колекцій наукової бібліотеки НУБіП України студентам, викладачам, співробітникам університету, дослідникам та широкому загалу користувачів;
створення електронних копій цінних та рідкісних друкованих видань для збереження інтелектуальної спадщини та запобігання фізичній втраті документів;
підвищення ефективної діяльності наукової бібліотеки НУБіП України шляхом формування якісно нового цифрового контенту;
поширення інформації про наукову бібліотеку НУБіП України серед наукової спільноти;
об’єднання матеріалів цифрової бібліотеки з національним репозитарієм України;
надання доступу та індексування матеріалів цифрової бібліотеки в міжнародних наукометричних базах даних.

Для розміщення публікацій в Цифровій бібліотеці НУБіП (DGlibrary) потрібно:

ознайомитись з Положенням про діяльність цифрової бібліотеки НУБіП України;
ознайомитись з Умовами розміщення публікацій;
надати електронну версію публікацій у форматах Word або PDF з розпізнаванням;
вказати заголовок, ПІБ авторів, анотацію та ключові слова для пошуку українською та англійською мовами.

Корисні посилання:

Communities in DSpace

Select a community to browse its collections.

Now showing 1 - 5 of 5

Кваліфікаційні роботи 8402
Bachelor’s and Master’s qualification works
Конференції та матеріали конференцій 6813
Conferences and conference proceedings
Навчальні та наукові видання 1475
Educational and academic publications
Наукова бібліотека 285
Academic Library
Наукові журнали та збірники видань 639
Scientific Journals and Collected Publications

Recent Submissions

Покращення роботи дизельного двигуна використанням ежектору-охолоджувача
(НУБіП України, 2026)
Мегеря, Олег Борисови
;
Калінін, Євген Іванович
Паливна апаратура, що виготовлена і відрегульована в заводських умовах, надходить у сільське господарство вже готовою до експлуатації. Однак у процесі роботи параметри технічного стану, встановлені при виготовленні та регулюванні, поступово змінюються, що призводить до погіршення показників роботи двигуна і, врешті-решт, до виникнення несправностей та відмов. Експлуатація дизелів ускладнюється тим, що вони працюють у складних умовах, у середовищі з підвищеною запиленістю повітря, значними коливаннями температури, вологості та іншими факторами, які негативно впливають на технічний стан паливної апаратури. Аналіз причин порушення працездатності дизелів показує, що значна частина відмов пов’язана саме з паливною апаратурою, особливо з її прецизійними елементами. При цьому основними причинами є забруднення палива механічними домішками та водою. Актуальність теми дослідження обгрунтовується підвищенням експлуатаційної надійності паливної апаратури та дизелів сільськогосподарських машин в умовах експлуатації, що характеризуються значним впливом природно-кліматичних факторів, забрудненням палива та підвищеною вологістю навколишнього середовища; зниженням зношування деталей прецизійних спряжень паливної апаратури та збільшення їх ресурсу; удосконаленням процесів очищення палива від води та механічних домішок у системах паливоподачі мобільних машин; розробленням ефективних технічних засобів зниження обводненості дизельного палива в паливних системах сільськогосподарських машин. Велика кількість робіт із даної проблеми не дозволяє однозначно вирішити питання забезпечення необхідної експлуатаційної надійності паливної апаратури, що обумовлює необхідність подальших досліджень, спрямованих на вдосконалення систем очищення та зневоднення дизельних палив.
Обґрунтування структури механізованого загону для вирощування сої з удосконаленням культиватора
(НУБіП України, 2026)
Любчич, Андрій Віталійович
;
Лавріненко, Олександр Тимофійович
У світі серед бобових культур соя посідає перше місце за масштабами вирощування. В Україні ця культура також набуває стратегічного значення, адже наша держава є одним з ключових постачальників сої до Європейського Союзу, виробляючи понад 6 млн тонн на рік . Завдяки тривалій селекційній роботі світових виробників соя є високорентабельною зернобобовою культурою, а також має велике значення як високопоживне джерело рослинного білка для кормової бази сільськогосподарської худоби. Велику роль відіграє соя в різноманітних сівозмінах як цінний попередник. Вирощування її вимагає дотримання певних умов, а саме помірного зволоження, тепла та внесення мінеральних добрив. Сучасний процес вирощування та збирання сої потребує цілого комплексу високопродуктивних сільськогосподарських машин, котрі забезпечують отримання високих врожаїв. Світові науковці та виробники постійно вдосконалюють технології вирощування сої з використанням передового досвіду. На сьогоднішній день для передпосівного обробітку ґрунту та догляду за посівами сої широко застосовуються культиватори. Зокрема, КПС-4 (культиватор причіпний суцільного обробітку) є одним з найпоширеніших знарядь в Україні завдяки своїй надійності та універсальності. Виробництвом цієї техніки в Україні займається ТОВ «Завод Проммаш» в місті Краматорськ. Цей завод є одним з найбільших виробників ґрунтообробної техніки, і культиватори КПС-4 забезпечують якісне виконання таких важливих операцій у технології вирощування сої, як закриття вологи, суцільний обробіток ґрунту перед сівбою та боронування посівів. Нові модифікації культиваторів, створені на базі КПС-4, дозволяють вже сьогодні впроваджувати принципово нову систему інтенсивних технологій вирощування сої. Вони агрегатуються з сучасними тракторами класу 1,4...4, забезпечуючи високопродуктивне переозброєння всього ланцюжка від підготовки ґрунту до отримання високих врожаїв.
Проєктування матричного вузла гранулятора біомаси з розробкою заходів безпечної праці
(НУБіП України, 2026)
Криворучко, Назар Олександрович
;
Єременко, Олександр Іванович
Для виробництва твердого біопалива, як правило, застосовують такі матеріали: побічну продукцію сільськогосподарських і переробних виробництв, зокрема незернову частину врожаю, рослинні рештки переробки с.-г. культур; відходи лісозаготівлі та деревообробки; торф; спеціально вирощені енергетичні рослини тощо. Проблемними питаннями використання традиційних непресованих видів твердих біопалива, як відходів основних виробництв, є низька структурна якість та об’ємна вага, підвищена вологість та ін., що призводить до необхідності подрібнення, ущільнення, сушки для підвищення ефективності транспортування, зберігання і використання в паливних системах. Пелети виготовлюють діаметром від 4 мм до 25 мм (діаметр 6-8 мм – євро-стандарт) і довжиною 10-50 мм. Для виготовлення паливних гранул у аграрному і лісовому комплексі України застосовують не промислові матеріали, а відходи і побічну продукцію. Сировиною для пелет є вторинна аграрна біомаса та відходи лісозаготівлі і деревообробки. Застосування гранульованого біопалива значно знижує забруднення навколишнього середовища, порівняно із використанням мінеральних палив. Це виражається в зменшенні парникового ефекту, тому що при спалюванні звільняється стільки вуглекислоти, скільки рослина, з якої виготовлені гранули, сприйняла її під час росту. Даний ефект називається закритим вуглецевим обміном. В той же час, при згорянні корисних копалин звільняється вуглекислота, зібрана за мільйони років, що призводить до підвищення змісту СО2 в атмосфері, до антропогенного парникового ефекту. При використанні біо паливних гранул значно зменшуються викиду двоокису сірки.
Зміна акустичних характеристик трактора класу 1,4
(НУБіП України, 2026)
Красько, Тарас Юрійович
;
Павленко, Максим Юрійович
Транспортні машини – найбільш масова продукція машинобудування. У рік у всьому світі виробляються мільйони вантажних та легкових автомобілів, тракторів, будівничо-дорожніх машин. Більшість транспортних машин обладнується двигунами внутрішнього згоряння, під час роботи яких виникає шум високої інтенсивності. Цей шум випромінюється як у навколишнє середовище, що призводить до акустичного забруднення, так і проникає в кабіни, на робочі місця операторів, створюючи загрозу здоров’ю працюючих. Основним джерелом акустичного забруднення у містах є автомобільний транспорт. Однак будівельно-дорожні машини та інші машини на базі тракторів, часто – найбільш інтенсивні джерела шуму. Масштаби впливу акустичного забруднення у містах величезні, від 30 до 50% населення піддаються впливу шуму, що перевищує норми. Підвищений шум за даними фахівців є причиною майже 30% захворювань у містах, де акустичне забруднення, що характеризується еквівалентним рівнем звуку, досягає 70…75 дБА (норма в денний час – 55 дБА), тобто перевищення досягає 15…20 дБА або в 3…4 рази за суб’єктивними відчуттями гучності. Підвищений шум, дії якого піддаються оператори транспортних машин, при тривалому впливі призводить до погіршення слуху та зниження працездатності. Проблема захисту від шуму є важливою науково-технічною проблемою. Захист від шуму – пріоритетний напрямок розвитку сучасного суспільства. Захист від шуму здійснюється за багатьма напрямами, до основних, у тому числі, слід віднести розробку і законів боротьби з шумом, створення методів і засобів захисту від шуму. Так, зараз йде безперервне посилення норм із зовнішнього шуму автомобілів: за останні 30 років норми шуму різних груп автомобілів знижено на 10…14 дБА, що, відповідно, вимагало й розробки засобів, які забезпечують необхідне зниження шуму. Посилилися також і норми шуму тракторів. Так, у нашій країні норми шуму в кабінах транспортних машин за останні 30 років знижено на 10 дБА. Загальна тенденція розвитку транспортних машин – підвищення швидкостей, потужності силових установок, а також безперервне зростання кількості транспортних систем. Все це веде до збільшення шуму, що випромінюється транспортними машинами, а також збільшення акустичного навантаження на операторів і навколишнє середовище. Сучасні транспортні машини обладнані комплексом ефективного шумозахисту: звукоізолюючими кабінами, капотами, глушниками шуму вихлопу і всмоктування двигунів внутрішнього згоряння, системами віброізоляції двигунів, кабін та ін. Щоб забезпечувати нові вимоги до шумозахисту необхідно розробляти нові засоби, досліджувати та вдосконалювати наявні. До основних джерел шуму транспортних машин, обладнаних двигунами внутрішнього згоряння, відноситься шум випуску. Шум незаглушеного випуску може досягати 140 дБА (больовий поріг), що у багато разів перевершує шум решти джерел шуму. Тому всі, без винятку, транспортні машини обладнуються штатними глушниками шуму вихлопу двигунів внутрішнього згоряння. Розробка глушників шуму вихлопу – важливий напрямок шумозахисту транспортних машин. У галузі розробки та виробництва глушників працюють сотні фірм та тисячі фахівців. У цій галузі відсутня скільки-небудь серйозна уніфікація: майже до кожної нової транспортної машини створюється свій глушник. Незважаючи на велику кількість розробок у галузі глушників, залишається низка нез’ясованих питань. До головних проблем, на наш погляд, слід віднести відсутність обґрунтованих вимог до акустичної ефективності, а також узагальнених та практично реалізованих рекомендацій щодо проектування глушників.
Покращення роботи системи паливоподачі трактора при низьких температурах
(НУБіП України, 2026)
Красоха, Аліна Олександрівна
;
Калінін, Євген Іванович
До основних завдань розвитку агропромислового комплексу (АПК), поряд із технічним переоснащенням, належать підтримання машинно-тракторного агрегату (МТА) у працездатному стані та його ефективне використання. Лише за дотримання цих умов можна досягти високої якості виконання сільськогосподарських робіт. Застосування багатьох машин у господарствах протягом усього року зумовлене безперервністю виробничого процесу окремих сільськогосподарських робіт. До них належать роботи з доставки кормів на тваринницькі ферми, вивезення органічних добрив, вапнування кислих ґрунтів, снігозатримання, перевезення продукції тваринництва та інших сільськогосподарських вантажів. Обсяг робіт, що виконуються в зимовий період, досягає 40% річного. Відомо, що експлуатація сільськогосподарських машин узимку значно складніша, ніж улітку, що зумовлено суворими кліматичними умовами. У деяких регіонах морозний період триває від 3 до 4 місяців, при середніх температурах січня −15…−25°С, а мінімальні температури досягають −30…−35°С. Під час експлуатації тракторів у зимових умовах, як правило, не дотримуються оптимальні температурний і навантажувальний режими роботи двигуна та трансмісії. Низька температура навколишнього повітря спричиняє зміну фізичних властивостей мастильних матеріалів, палива, охолоджувальної рідини, що ускладнює запуск і роботу двигуна та механізмів силової передачі. У зимовий період через комплексний вплив зовнішнього середовища суттєво знижуються експлуатаційні показники МТА та значно зростає кількість відмов машин порівняно з літнім періодом через виникнення технічних і технологічних несправностей. Одним із найважливіших агрегатів, що впливає на працездатність і економічність сучасних тракторів, є система паливоподачі. При зниженні температури навколишнього середовища нижче −20…−25°C значно зростає кількість відмов цієї системи. Це пов’язано насамперед із недостатнім рівнем знань механізаторів щодо підготовки та експлуатації техніки в зимовий період, застосуванням неякісних паливно-мастильних матеріалів, що не відповідають кліматичним умовам, а також недосконалістю конструкції тракторів, тобто недостатньою пристосованістю машин до експлуатації в заданих умовах. Наразі недостатньо уваги приділяється особливостям роботи машинно-тракторних агрегатів у зимовий період.
Механізація збирання картоплі у малих фермерських господарствах з удосконаленням картоплекопача
(НУБіП України, 2026)
Кореневич, Ігор Сергійович
;
Волянський, Михайло Станіславович
Картопля є однією з найважливіших продовольчих культур в Україні. За обсягами виробництва вона посідає друге місце після зернових. Щороку в країні вирощується від 18 до 22 млн тонн картоплі, з яких близько 95% припадає на господарства населення та малі фермерські підприємства. Саме тому механізація процесу збирання картоплі в умовах малих фермерських господарств є надзвичайно актуальним завданням аграрної інженерії. Проблема механізованого збирання картоплі у невеликих господарствах полягає у специфічних умовах виробництва: невеликі і часто нерівні поля, обмежені фінансові ресурси, відсутність достатньої кількості висококваліфікованих операторів. Наявні на ринку потужні самохідні картоплезбиральні комбайни є економічно недоцільними для малих господарств з площею поля до 5–20 га. З іншого боку, прості однорядні картоплекопачі, що стали найпоширенішим рішенням, мають суттєвий недолік – вони лише вивалюють бульби на поверхню поля, після чого необхідне ручне підбирання. Це призводить до значних витрат ручної праці та втрат урожаю. Одним із перспективних напрямів удосконалення сільськогосподарської техніки для малих господарств є розробка модульних доповнень до стандартного картоплекопача, що дозволяють автоматизувати процес накопичення картоплі безпосередньо в полі та транспортування бульб у бункер. Такий підхід дозволяє суттєво знизити трудові витрати при незначному збільшенні вартості машини.
Покращення паливної системи трактора при роботі на важких та легких паливах
(НУБіП України, 2026)
Ковальчук, Олег Ігорович
;
Павленко, Максим Юрійович
Сучасний агропромисловий комплекс є великим споживачем паливно-енергетичних ресурсів. Основним енергоносієм при виробництві сільськогосподарської продукції є дизельне паливо, оскільки саме воно використовується для всіх тракторних, комбайнових і більшості автомобільних двигунів [1]. В умовах зростаючого дефіциту видобутку нафти та нестабільної ціни на рідке вуглеводневе паливо однією з актуальних проблем сільського господарства є перехід на газомоторне паливо – природний газ (метан). Нині витрати на паливо досягають 50% у собівартості виробництва сільськогосподарської продукції, тому вдосконалення системи живлення тракторних дизелів для роботи на дешевшому паливі – природному газі – є одним із напрямів підвищення ефективності роботи машинно-тракторного парку в сільському господарстві [1]. Можливі два варіанти переведення дизелів на природний газ: переобладнання дизеля в газовий двигун з іскровим запалюванням; дообладнання дизельного двигуна газовою системою живлення для роботи за газодизельним циклом. У першому випадку газовий двигун створюється на базі серійного двигуна шляхом значного доопрацювання: встановлення інших поршнів для зниження ступеня стиску до 11…12 одиниць, обробки отворів під форсунки для встановлення свічок запалювання, заміни дизельної паливної апаратури системою подачі стисненого природного газу, встановлення іскрової системи запалювання. У цьому випадку двигун може працювати лише на газовому паливі, можливе використання бензину як резервного палива при аварійній або іншій ситуації, однак при цьому потрібне встановлення додаткової системи живлення двигуна бензином. У другому випадку двигун працює за газодизельним циклом, при цьому в робочу камеру подається суміш повітря та газоподібного палива, а дизельне паливо подається у невеликому відсотковому співвідношенні для займання газоповітряної суміші за допомогою стандартних форсунок і паливного насоса дизеля. Частка дизельного палива становить 30…50% його витрати при звичайному дизельному циклі. Газодизельний цикл також має перевагу в тому, що при нестачі газового палива двигун легко можна перевести на дизельний цикл. У сформованих умовах, коли витрати на переобладнання мають бути мінімальними, найбільш простим і прийнятним для сільського господарства способом переведення дизелів на газоподібне паливо є використання газодизельного циклу, оскільки не потребується значних переробок дизеля. Наявні системи є досить простими та надійними, однак мають такі недоліки: у газодизельному режимі запальна доза дизельного палива залишається сталою незалежно від режиму роботи двигуна; невеликий час роботи на одній заправці; висока інерційність систем живлення. Тому для ефективного використання двигунів тракторів розроблення системи паливоподачі, яка регулює подачу дизельного палива та подачу газу відповідно до навантажувального і швидкісного режимів роботи двигуна, є актуальним завданням.
Покращення тягово-зчіпних властивостей трактора збільшенням кількості ведучих мостів
(НУБіП України, 2026)
Зубченко, Максим Сергійович
;
Калінін, Євген Іванович
Актуальність теми підвищення тягово-щепних характеристик тракторів в сучасних агротехнічних умовах обумовлена необхідності підвищення продуктивності сільськогосподарських робіт при одночасному зниженні витрат енергії та негативної взаємодії з ґрунтом. В умовах Київської області, де переважують чорноземи та дерново-підзолості ґрунти зі змінною вологою і різною несучою здібністю, експлуатація тракторів в польових та транспортних режимах стикається з переліком проблем: недостатня передача тягових зусиль на ґрунт, високий коефіцієнт буксування, нерівномірний розподіл тиску на ґрунт, що у результаті веде до деградації його структури при інтенсивній експлуатації. Підвищення кількості ведучих мостів тракторної трансмісії розглядається як технічне рішення, дозволяючи підвищити ефективність використання тягової потужності двигуна за рахунок покращення щеплення, зниження тиску на ґрунт і підвищення прохідності техніки на складних ділянках поля. До потенційних недоліків відносять ускладнення трансмісії та системи керування, підвищення маси та ціни машини, можливе підвищення розходу палива при нераціональному використанні додаткових ведучих мостів, а також необхідність адаптації агрегатів та навісного обладнання до зміненої кінематики трансмісії. В роботі проводиться економіко-технічна оцінка цілі модернізації трансмісії з урахуванням затрат на доробіток, очікуємої витрати палива та часу при виконанні польових робіт в умовах Київської області. Порівняльний аналіз тракторів Т-80 та Т-82 включає оцінку їх вихідних тягово-щепних характеристик, конструктивних особливостей трансмісії, розподіл маси по осях, а також типічних режимів експлуатації на господарствах області. Для кожної моделі виконані розрахунки максимальної теоретичної тяги, реальної тяги з урахуванням коефіцієнта щеплення і допустимого пробуксовування. А також оцінка впливу зміни числа провідних мостів на ці показники. У розрахунках використані типові параметри шин, геометричні характеристики мостів та дані про масу тракторів у робочому стані. На основі отриманих результатів сформовані рекомендації щодо оптимального числа провідних мостів для конкретних умов експлуатації: легкі та середні ґрунти з низькою вологістю, важкі та перезволожені ділянки, а також комбіновані режими, де потрібен баланс між щепленням та мінімізацією ущільнення ґрунту. Важливою частиною роботи ж практична перевірка розрахункових висновків на прикладі типових завдань агротехнічого циклу Київської області. Оранка на глибину 20-30 см, культивація, посів та транспортування під час завантаження. Для кожного режиму визначаються необхідна тягова сила, допустимий рівень пробуксовування та оптимальне розподілення навантаження ведучими мостами. На основі цих даних оцінюється вплив збільшення кількості ведучих мостів на продуктивність агрегату, витрата палива і якість обробки ґрунту. Результати розрахунків показують при правильно підібраній схемі приводу на регулюванні тиску шину збільшення числа ведучих мостів дозволяє знизити пробуксовку, зменшити питомий тиск на ґрунт та підвищити середню швидкість обробки. Ці показники підтверджують практичну значущість модернізації трансмісії, підвищення ефективності сільськогосподарських операцій в умовах регіону. Мета роботи розробити та обґрунтувати технічні та експлуатаційні рішення щодо підвищення тягово-щепних характеристик трактора шляхом збільшенням кількості ведучих мостів з урахуванням ґрунтово кліматичних умов Київської області. Провести порівняльний аналіз ефективності таких рішень на прикладі тракторів т-80 та т-82 та сформулювати практичні рекомендації для провадження у сільськогосподарські підприємства. Об’єктом дослідження є тягово-щепні властивості тракторної трансмісії та щеплення тракторних коліс при різних схемах приводу. Предметом дослідження є вплив кількості ведучих мостів на величину тягової сили, що реалізується коефіцієнтом щеплення, пробуксування, питомим тиском на грунт та експлуатаційними показниками тракторів т-80 та т-82 в умовах київської області. Практична значимість роботи полягає в тому, що отримані розрахункові на аналітичні матеріали можуть бути використанні при проектуванні та модернізації тракторного парку господарств. При виборі оптимальних режимів експлуатації та регулювання шинного тиску, а також при розробці рекомендацій щодо адаптації навісного та причіпного обладнання. Підвищення тягово-зчіпних характеристик тракторів має значення не тільки для виконання польових операцій, але і для транспортних робіт, які займають значну частку у сільськогосподарському виробництві. Перевезення врожаю, добрив, насіння, будівельних матеріалів та інших вантажів вимагає від тракторів високої надійності та стійкості на дорогах різної якості - від твердих ґрунтових то перезволожених польових трас. В умовах Київської області транспортний аспект є особливо важливим. Господарства часто стикаються з необхідністю перевезення великих обсягів продукції на значні відстані, включаючи вивіз зерна до елеваторів або доставку добрив на поле у період інтенсивних робіт. Збільшення числа ведучих мостів дозволяє більш рівномірно розподіляти навантаження, знижуючи рівень пробуксовки під час руху з важким причепом та підвищує стійкість трактора на слизьких або пухких покриттях. Це не тільки збільшує продуктивність транспортних операцій, а й знижує витрати на паливо та технічне обслуговування, оскільки зменшується ймовірність аварійних ситуацій та поломок. Таким чином, транспортний аспект підкреслює практичну значимість роботи та показує, що її результати можуть бути застосовані не тільки в польових умовах, а й у широкому спектрі господарських завдань, пов’язаних із логістикою та забезпеченням сільськогосподарського виробництва Впровадження запропонованих рішень дозволить підвищити продуктивність польових робіт, знизити витрату паливу та зменшити негативний вплив на ґрунт, що особливо важливо для збереження родючості землі та підвищення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств.
Покращення роботи системи паливоподачі з розробкою фільтру-вологовідділювача
(НУБіП України, 2026)
Диптан, Максим Валерійович
;
Степанов, Олексій Валерійович
При вдосконаленні дизелів велика увага приділяється паливній системі та паливній апаратурі, оскільки від якості її роботи значною мірою залежать довговічність і економічність двигунів. Практика показує, що найбільша кількість відмов дизелів, до 50%, відбувається внаслідок порушення роботи паливної апаратури. Паливна система серійно випусканих тракторних дизелів практично не захищена від впливу змінного клімату. У процесі роботи тракторів під дією багатьох факторів, у тому числі й природно-кліматичних, параметри технічного стану паливної апаратури не залишаються постійними, і в експлуатації спостерігаються значні відхилення їх від номінальних значень. Вихід того чи іншого параметра за межі встановлених допусків призводить до відмови паливної системи і дизеля в цілому. Паливна апаратура дизелів також дуже чутлива до чистоти палива, в якому можуть міститися різні види забруднень: тверді, рідкі, газоподібні, мікроорганізми та продукти їх життєдіяльності. Забрудненість палива призводить до забивання паливних фільтрів і прискореного зношування, а в окремих випадках – заклинювання прецизійних пар паливної апаратури. При від’ємній температурі мікрокраплі води призводять до обмерзання фільтрів, що може спричинити повне припинення подачі палива. Крім того, вода сприяє процесу корозії. Загалом до 50% випадків порушення працездатності дизельної паливної апаратури відбувається внаслідок забрудненості палива. Паливний насос високого тиску (ПНВТ) є найдорожчим і найвідповідальнішим елементом паливної апаратури дизеля. У роботі [1] наведені результати досліджень щодо виявлення причин експлуатаційних відмов паливних насосів високого тиску розподільного типу, більше половини з них відбуваються внаслідок забрудненості палива: водою – до 47%, і механічними домішками – до 12%. Результати досліджень щодо впливу вмісту води в паливі на працездатність плунжерних пар ПНВТ рядного типу показують, що вміст води в паливі до 3% не призводить до помітного погіршення працездатності плунжерних пар, що настає внаслідок погіршення протизношувальних і протизадирних властивостей палива. Воно спостерігається при вмісті води в паливі понад 3% і може призвести до прискореного зношування пар та їх заклинювання. Разом із тим, при вмісті води в паливі понад 0,5% вже спостерігається їх корозійне руйнування [4]. У роботі [7] зазначено, що на пунктах зберігання нафтопродуктів сільськогосподарських підприємств фактичний вміст води в дизельних паливах може досягати 3 % і більше. При дотриманні технічних умов експлуатації та застосуванні ефективних систем очищення палива можна в кілька разів знизити зношування прецизійних деталей паливної апаратури, суттєво підвищити безвідмовність її роботи, причому це може бути досягнуто при відносно невеликих витратах. Однак навіть при найсуворішому дотриманні технічних умов застосування палив і експлуатації паливної апаратури в паливних системах дизельних двигунів відбувається досить значне утворення води внаслідок конденсації вологи та гігроскопічних властивостей самих палив. Спостерігається також подальше проникнення води в контур високого тиску, незважаючи на наявність системи очищення палива. Тому зниження обводненості дизельних палив у паливних системах мобільних машин є актуальним завданням.
Покращення температурного режиму функціонування циліндрів двигуна з повітряним охолодженням
(НУБіП України, 2026)
Гмирко, Віталій Сергійович
;
Романченко, Володимир Миколайович
Незважаючи на заходи, що вживаються урядом, істотних поліпшень в АПК досі не досягнуто. Так, технічна оснащеність рослинницьких галузей знизилася порівняно з 2010 р. удвічі і поступається розвиненим країнам Заходу за цим показником приблизно вп’ятеро. Існуючі парки машин не відповідають потребам села ні за кількістю, ні за структурою та технічним рівнем. Забезпеченість сільських товаровиробників основними видами техніки на кінець агросезону 2020 р. склала: по тракторах – 52 %, зерно- та кормозбиральних комбайнів відповідно 51 та 71 %. Сьогодні з технічних причин трактори простоюють понад 25% робочого часу зміни, комбайни – близько 40%. Крім того, від виконання сільськогосподарських робіт машини доводиться відволікати для планових ремонтів та періодичного обслуговування, що скорочує тривалість робочих змін ще на 5...8%, Дослідження показують, що в умовах реальної експлуатації коефіцієнт оперативної готовності тракторів у господарствах не перевищує 70...75%. З цих причин сільськогосподарські та інші підприємства повинні мати парк самохідних машин, на 8...15% більший за оптимальний. Основна тяжкість робіт, пов’язаних із сервісом машин та обладнання, лежить на їх споживачах (96...98 % сумарного обсягу робіт). Заводи-виробники компенсують зниження випуску машин підвищенням відпускних цін, а неможливість організації фірмового сервісу через слабкі виробничі потужності пояснюють дефіцитом техніки, запчастин та матеріалів, перекладаючи цю турботу на плечі споживачів. Однак зараз, коли трудові ресурси села різко скоротилися, а рівень надійності машин знизився, вирішити це завдання практично неможливо. У цій ситуації накопичений у минулі роки у сільгоспмашинобудуванні величезний потенціал різко скоротився, а підприємства опинилися у критичному становищі. Заводи простоюють, втрачають кваліфіковані кадри, вимушено виводять виробничі потужності, згортають НДР. Невідворотно наростає технічне та технологічне відставання підприємств галузі від провідних закордонних фірм. За останні 12 років через різкий спад платоспроможності сільськогосподарських підприємств та інших обставин парк тракторів у сільському господарстві України зменшився приблизно вдвічі, застарів фізично та морально. За забезпеченістю АПК тракторами Україна відстає, наприклад, від США у 5,7 рази, і це відставання зростає [1]. Підтримка державою сільського господарства та пов’язаних з нею галузей поки що дуже слабка, при цьому тракторне та сільськогосподарське машинобудування перебуває у критичному стані. Вітчизняний виробник, щоб продовжувати працювати і розвиватися, повинен випускати техніку, що відповідає як українським, так й світовим стандартам. Для цього він має інвестувати гроші в технічний розвиток свого виробництва з метою підвищення якості продукції, що випускається, з одного боку, а з іншого – зниження її собівартості. На жаль, більшість машинобудівних підприємств або зовсім не мають коштів для технічного розвитку, або мають їх небагато. Якщо за надійністю, якістю виготовлення вузлів і деталей, збиранням, продуктивністю українська техніка відповідатиме своїм закордонним аналогам, то можна сміливо сказати, що конкурентна боротьба буде виграна. Це єдиний шлях, який дає змогу утримати позиції на ринку. Вітчизняні вироби поки що залишаються дешевшими за імпортні, оскільки у нас дешевші енергетичні складові та дешевше праця. Двигуни повітряного охолодження, поряд з меншою металоємністю, зниженою чутливістю до коливань температури, особливо цінною при експлуатації транспортного засобу в районах зі спекотним або холодним кліматом, і простотою обслуговування, мають ряд недоліків, а саме [2 – 5]: нерівномірність охолодження першого і наступного циліндрів (для останнього гірші умови, пов’язані з віддаленістю від вентилятора примусового охолодження, а також закритістю від потоку повітря попередніми циліндрами; велика теплова напруженість окремих деталей; значна витрата потужності на привід вентилятора; погіршення наповнення циліндра, що призводить до того, що при однакових частотах обертання колінчастого валу та інших параметрах двигун з повітряним охолодженням розвиває трохи меншу потужність, ніж двигун з рідинним охолодженням; підвищений шум під час роботи. При повітряному охолодженні інтенсивність відведення теплоти від стінок гільз знижується дуже сильно, що суттєво впливає на надійність двигуна загалом. Так, при нерухомих відносно стінок води та повітря і при однакових різницях температур коефіцієнти тепловіддачі різняться в 30 разів, при русі зі швидкістю 1…3 м/с води та 50 м/с повітря вони відрізняються у 13…15 разів. При кипінні води інтенсивність тепловіддачі перевищує інтенсивність тепловіддачі повітря приблизно в 40 разів. Якщо врахувати, що енергетична інтенсивність зносу [1] залежить від температури контактуючих тіл, стає очевидним актуальність дослідження залежності експлуатаційних показників двигунів від перерозподілу температурних полів у гільзах.

DGlibrary - Цифрова бібліотека НУБіП України

Discover

Communities in DSpace

Recent Submissions