Радіаційна безпека урановидобувної та уранопереробної промисловості України

Abstract

Робота виконана на 53 сторінках, містить 3 розділи, 5 рисунків, 2 таблиці, 54 використаних джерел. Мета роботи – проаналізувати вплив уранодобувної та уранопереробної промисловості на довкілля та здоров’я населення, визначити джерела радіоактивного забруднення, а також обґрунтувати напрями підвищення рівня радіаційної безпеки в Україні. У результаті проведеного аналізу встановлено, що уранова промисловість України є одним із найбільш екологічно небезпечних секторів гірничо-добувної галузі, оскільки її функціонування супроводжується утворенням значної кількості радіоактивних, хімічно токсичних і важкометалевих відходів. Найбільшу небезпеку становлять уранові шахти, хвостосховища, відвали збагаченої породи та очисні споруди, які є потенційними джерелами тривалого забруднення навколишнього середовища. Особливе занепокоєння викликає застаріла інфраструктура багатьох об’єктів, що не відповідає сучасним вимогам екологічної безпеки. Основні урановидобувні підприємства України – це, головним чином, ДП "Східний ГЗК" (Східний гірничо-збагачувальний комбінат). Він включає в себе Інгульську шахту та Смолінську шахту. Інгульська шахта видобуває уран з Мічурінського та Центрального родовищ, а Смолінська – з Ватутінського родовища. Переробка руди відбувається на Гідрометалургійному заводі м. Жовті Води. В Україні щороку видобувають 500 – 800 тонн урану, що забезпечує приблизно 30% потреб вітчизняної атомної енергетики. Україна має значні запаси урану, особливо в межах Кіровоградської області. Найбільшим підприємством з видобутку та переробки урану в Україні є ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат.