Технологія виробництва продукції свинарства у фермерському господарстві та шляхи її оптимізації

Abstract

Свинарство в Україні має глибоко вкорінені історичні традиції та вважається прибутковим бізнесом. Сучасне свинарство — це розвинена галузь тваринництва з великим виробничим потенціалом. Залежно від норм харчування та розведення, у стадному розведенні можна використовувати молодняк 9-10-місячного віку. Річний обсяг виробництва та споживання м’яса на душу населення є показником економічного розвитку країни, стабільності її національного господарського комплексу та уваги, що приділяється охороні здоров’я населення. Свинина добре засвоюється організмом людини, особливо засвоєння м’яса становить 95%, а жиру - 98%. Крім того, 100 грамів свинини містять лише 60 мг холестерину (вершкове масло — 225 мг, курятина — 112 мг, телятина — 85 мг, а яловичина — 65 мг). Важливим способом збільшення виробництва свинини сьогодні є підвищення продуктивності тварин та максимізація їхнього генетичного потенціалу. У першій половині 2020-2021 років середньодобовий приріст живої ваги свиней збільшився на 11,3%, досягнувши 443,2 грама. Однак використання застарілих технологій збільшує тривалість вирощування м’ясних тварин до 8-9 місяців і більше (максимум 6 місяців у розвинених країнах), що робить отримання прибутку практично неможливим. Через нетехнологічні методи утримання тварин, рівень виробництва поросят на одну свиню залишається значно нижчим за середньосвітовий показник, а втрати тварин (рівні смертності) у багато разів вищі, що знижує репродуктивну ефективність [3, 8, 10]. Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняного свинарства слід створювати нові свиноферми та реструктуризувати існуючі шляхом переходу на сучасні технології, а виробництво модернізувати на основі інноваційних технологій, спрямованих на забезпечення прибуткової промислової діяльності та отримання високоякісної продукції [6, 9].