Польсько українські відносини в аграрній сфері, конфлікт інтересів та пошук компромісів

Abstract

Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг роботи – 71 сторінка, список використаних джерел із 75 найменувань. Практичне значення полягає у можливості використання результатів дослідження для розробки політичних рекомендацій Мінагрополітики, МЗС України, європейських інституцій та аграрних асоціацій щодо стабілізації торгівлі, покращення транзитної логістики та комунікаційної політики між двома країнами. Магістерська робота присвячена комплексному дослідженню польсько-українських аграрних відносин у контексті міжнародних відносин, європейської інтеграції та сучасних безпекових викликів. У центрі уваги – те, як аграрна політика, продовольча безпека та аграрна дипломатія впливають на зовнішньополітичний курс України та Польщі, формуючи не лише економічну взаємодію, а й політичні конфлікти, інструменти тиску та простір для співпраці. Робота показує, що продовольство й аграрний сектор загалом перетворюються на стратегічний ресурс і важливий фактор «м’якої сили», а український зерновий експорт і російсько-українська війна виводять аграрну тематику на рівень ключового питання європейської та глобальної продовольчої безпеки. Актуальність теми зумовлена поєднанням кількох тенденцій: зростанням ролі аграрного сектору в економіці України, структурною нерівністю у відносинах із Польщею через дію Спільної аграрної політики ЄС (CAP), загостренням конкуренції на європейському ринку та «зерновою кризою» 2022 – 2023 рр., яка оголила конфлікт інтересів навіть між політичними союзниками. У роботі простежено еволюцію польсько-українських аграрних відносин від 1991 р. до сьогодення, виявлено ключові виклики та конфліктні зони, а також проаналізовано, як рішення ЄС, позиція польських фермерів, медійні наративи й дезінформація впливають на двосторонній діалог. Дослідження спрямоване не лише на опис проблем, а й на пошук шляхів компромісу: через інституційні механізми врегулювання суперечностей, економічні компроміси (квоти, спільні інвестиції, логістичне партнерство, вихід на треті ринки), соціально-політичний діалог і врахування перспектив вступу України до ЄС. У підсумку робота покликана показати, за яких умов аграрна сфера може трансформуватися з джерела напруги на простір довгострокового, взаємовигідного польсько-українського партнерства.