Формування соціально-емоційної компетентності майбутніх педагогів у процесі професійної підготовки

Abstract

Магістерська робота на тему: «Формування соціально-емоційної компетентності майбутніх педагогів у процесі професійної підготовки». Обсяг і структура магістерської роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (80 джерел). Робота містить 21 таблицю та 5 додатків. Магістерська робота присвячена вирішенню актуальної психолого-педагогічної проблеми – теоретичному обґрунтуванню та розробці методичного забезпечення процесу формування соціально-емоційної компетентності (СЕК) у майбутніх педагогів. Мета роботи – теоретично обґрунтувати педагогічні умови, зміст, форми і методи формування соціально-емоційної компетентності майбутніх педагогів та розробити на основі емпіричного дослідження відповідні методичні рекомендації. У першому розділі здійснено теоретичний аналіз проблеми. Розкрито зміст поняття СЕК як інтегративної характеристики особистості, що еволюціонувала з концепцій соціального та емоційного інтелекту. Обґрунтовано трикомпонентну структуру СЕК (когнітивний, мотиваційно-ціннісний, діяльнісно-поведінковий), визначено психолого-педагогічні аспекти її формування у студентському віці та проаналізовано роль у професійній діяльності педагога. У другому розділі розроблено методичну систему формування СЕК. Визначено та обґрунтовано комплекс із п'яти педагогічних умов (психологічна безпека, суб'єкт-суб'єктна взаємодія, рефлексивність, досвідне навчання, моделювання). Систематизовано зміст, форми та методи роботи, спрямовані на розвиток кожного з компонентів СЕК, зокрема інтерактивні лекції, кейс-стаді, тренінги та рольові ігри. У третьому розділі представлено організацію та результати емпіричного дослідження стану сформованості СЕК у майбутніх педагогів (N=50). Аналіз даних констатувального зрізу засвідчив переважно середній рівень сформованості СЕК та виявив суттєві диспропорції у розвитку її компонентів. Найбільш проблемною зоною визначено діяльнісно-поведінковий компонент (40% студентів на низькому рівні), що підтвердило гіпотезу про розрив між теоретичними знаннями та практичними навичками. На основі отриманих даних розроблено комплекс методичних рекомендацій, ключовим елементом яких є програма тренінгового спецкурсу.