Оцінка впливу макро- та мікронутрієнтного складу раціону на рівень репродуктивних гормонів (естроген, прогестерон, тестостерон) у молодих жінок та розробка нутриціологічних рекомендацій для підтримки гормонального балансу

Abstract

Обсяг кваліфікаційної роботи становить 66 сторінок друкованого тексту, містить 14 таблиць. Список використаних джерел налічує 52 найменування. Актуальність дослідження. Однією з актуальних проблем сучасної репродуктивної медицини є зростання поширеності гормональних порушень серед жінок молодого віку. В умовах урбанізації дедалі частіше реєструються порушення менструального циклу, ановуляторні стани, гіперандрогенія, недостатність лютеїнової фази та синдром полікістозних яєчників. Вагоме значення у розвитку цих порушень мають аліментарні чинники, зокрема незбалансоване споживання макронутрієнтів, приховані дефіцити життєво важливих мікронутрієнтів (вітаміну D, магнію, цинку та омега-3 жирних кислот), надмірне глікемічне навантаження харчового раціону, а також негативний вплив оксидативного стресу й порушень кишкової мікробіоти. Окремий інтерес викликає естроболом – сукупність кишкових мікроорганізмів, що беруть участь у метаболізмі естрогенів. Порушення його функціонування розглядається як важливий механізм розвитку гормональної дисрегуляції, що потребує подальшого наукового вивчення та розробки ефективних нутриціологічних підходів до корекції. Мета дослідження полягала у комплексній оцінці впливу фактичного споживання макро- та мікронутрієнтів на концентрацію основних репродуктивних гормонів (естрадіолу, прогестерону, тестостерону та ГЗСГ) у молодих жінок, а також у розробці науково обґрунтованих нутриціологічних рекомендацій для підтримки гормонального балансу репродуктивної системи. Об’єкт дослідження – процеси ендокринної регуляції репродуктивної системи жінок репродуктивного віку (18 – 35 років), що зазнають впливу харчових чинників. Предмет дослідження – взаємозв’язки між рівнем фактичного споживання макро- та мікронутрієнтів (жирів, вуглеводів, харчових волокон, вітаміну D, магнію, цинку та омега-3 жирних кислот) і показниками статевих гормонів та маркерів оксидативного стресу у сироватці крові жінок із різним станом репродуктивного здоров’я. Методи дослідження. У роботі використано комплекс теоретичних, емпіричних, лабораторних і статистичних методів. Теоретичний етап включав аналіз та узагальнення наукових джерел і проведення систематичного огляду літератури. Емпіричне дослідження передбачало ведення триденного харчового щоденника, застосування частотного харчового опитувальника FFQ, методу 24-годинного відтворення раціону, антропометричних вимірювань та опитувальника харчової поведінки DEBQ. Лабораторна частина охоплювала визначення гормонального профілю методом імуноферментного та електрохемілюмінесцентного аналізу, а також оцінку маркерів оксидативного стресу. Для статистичної обробки даних використовували кореляційний аналіз Пірсона і Спірмена, однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA та множинний лінійний регресійний аналіз із урахуванням коваріат. Основні результати дослідження. У дослідженні взяли участь 120 жінок репродуктивного віку (18 – 35 років), яких було розподілено на три групи відповідно до стану репродуктивного здоров’я. Встановлено наявність систематичних множинних нутрієнтних дефіцитів у жінок із гормональними порушеннями. Виявлено статистично значущий прямий зв’язок між споживанням омега-3 жирних кислот і концентрацією прогестерону в лютеїновій фазі (r = 0,48; p < 0,001), а також рівнем глобуліну, що зв’язує статеві гормони (r = 0,42; p < 0,001). Доведено, що глікемічне навантаження раціону виступає незалежним предиктором рівня загального тестостерону (β = 0,38; p < 0,001) та показника HOMA-IR (r = 0,67; p < 0,001). Виявлено виражений взаємозв’язок між рівнем 25(OH)D у сироватці крові, забезпеченістю організму цинком та стабільністю секреції прогестерону у лютеїновій фазі менструального циклу. Встановлено, що показник 25(OH)D є незалежним предиктором рівня прогестерону (β = 0,38; p < 0,001), а поєднаний дефіцит вітаміну D і цинку супроводжується збільшенням ризику розвитку недостатності лютеїнової фази у 6,8 раза. Також доведено негативний вплив оксидативного стресу на процеси стероїдогенезу: рівень малонового діальдегіду у жінок із синдромом полікістозних яєчників був у 1,9 раза вищим порівняно з контрольною групою (2,84 ± 0,62 проти 1,48 ± 0,38 мкмоль/л; p < 0,001). Пояснювальна здатність побудованої регресійної моделі для прогнозування рівня прогестерону в лютеїновій фазі становила R² = 0,61, що підтверджує вагому роль аліментарних факторів у формуванні лютеїнової функції. Наукова новизна дослідження. У роботі вперше проведено комплексне оцінювання одночасного впливу низки нутрієнтних чинників (вітаміну D, цинку, омега-3 жирних кислот, харчових волокон та глікемічного навантаження) на гормональний профіль жінок із різним станом репродуктивного здоров’я в межах єдиної вибірки із застосуванням множинного регресійного аналізу. Вперше кількісно оцінено клінічний ризик недостатності лютеїнової фази за умов поєднаного дефіциту вітаміну D та цинку. На основі результатів власного дослідження розроблено авторський чотирирівневий антиоксидантний протокол та нутриціологічний алгоритм корекції прогестеронової недостатності. Практичне значення роботи. Розроблений комплекс нутриціологічних рекомендацій охоплює заходи щодо підтримки естрогенового статусу, корекції інсулінорезистентності та гіперандрогенії, усунення прогестеронової недостатності, впровадження антиоксидантного протоколу та формування збалансованого добового раціону. Запропоновані рекомендації можуть бути використані у практичній діяльності дієтологів, нутриціологів, лікарів акушерів-гінекологів, ендокринологів та фахівців громадського здоров’я для профілактики й корекції гормональних порушень у жінок репродуктивного віку.