Особливості переживань старшокласників на етапі завершення школи та їх психокорекція

Abstract

Бакалаврська кваліфікаційна робота присвячена комплексному дослідженню психологічних особливостей емоційних переживань старшокласників у завершальний шкільний період та оцінці ефективності психокорекційної програми, спрямованої на підвищення їхньої самооцінки та зниження рівнів тривожності, депресивності й академічного стресу. Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю надання дієвої психологічної допомоги випускникам закладів загальної середньої освіти, які в період завершення навчання стикаються з інтенсивним інтелектуальним та емоційним навантаженням, що може деструктивно впливати на їхнє психічне здоров’я та успішність професійного самовизначення. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження емоційних переживань старшокласників, а також розробка, апробація та оцінка ефективності психокорекційної програми, спрямованої на оптимізацію їхнього емоційного стану. У першому розділі роботи здійснено ґрунтовний теоретичний аналіз проблеми емоційних станів у юнацькому віці в межах діяльнісного та системного підходів. Розкрито їхню амбівалентну та темпоральну сутність, структуру та специфіку прояву, а також охарактеризовано феномен «синдром випускника». Проаналізовано вікові та гендерні особливості старшокласників та чинники, що детермінують виникнення емоційної напруги під час підготовки до випускних іспитів, а також потенціал сучасних психотерапевтичних напрямів у психокорекції цих станів. У другому розділі представлено організацію, методичне забезпечення та результати емпіричного дослідження. Дослідження проводилося на вибірці учнів 11-х класів у кількості 30 осіб віком 16 – 17 років. Для збору емпіричних даних було використано комплекс стандартизованих методик: Шкалу тривоги Спілбергера-Ханіна, Опитувальник депресивності Бека, Шкалу самооцінки Розенберга та Опитувальник академічного стресу Д. Фонтани. Результати дослідження засвідчили, що 50% випускників мають високий рівень саме ситуативної тривожності, 60% перебувають у стані вираженого академічного стресу, 56,7% характеризуються низьким рівнем глобальної самооцінки, а 66,6% виявляють ознаки депресивних станів. При цьому встановлено зворотний кореляційний зв’язок самооцінки з показниками стресу й тривоги, а також зафіксовано статистично вищі показники тривожності у дівчат. У третьому розділі розроблено та апробовано комплексну програму групової психокорекції деструктивних емоційних переживань старшокласників. Програма вміщує 12 занять тривалістю по 90 хвилин кожне й поєднує техніки когнітивно-поведінкової терапії, арт-терапії, практики Mindfulness та ACT. Результати апробації за Т-критерієм Вілкоксона підтвердили значуще зниження рівнів ситуативної тривожності (на 24,3%), депресивності (на 33,7%), академічного стресу (на 19,4%) та зростання глобальної самооцінки (на 26,5%) в експериментальній групі. У висновках узагальнено результати теоретичного та емпіричного дослідження, підтверджено гіпотезу про те, що цілеспрямований психокорекційний вплив оптимізує психоемоційний стан випускників та знижує рівень їх адаптаційного порушення. Сформульовано практичні рекомендації щодо організації супроводу старшокласників для практичних психологів закладів загальної середньої освіти. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості безпосереднього використання розробленої та перевіреної тренінгової програми практичними психологами у закладах загальної середньої освіти для профілактики й корекції академічного стресу та тривожності, а також для підвищення самооцінки випускників. Обсяг роботи складає 61 сторінку, містить 8 таблиць. Список використаних джерел налічує 49 найменувань.