Застосування сучасних біотехнологічних підходів у формуванні стійкості Glycine max (L.) Merr. до бактеріальних хвороб

Abstract

Бакалаврська кваліфікаційна робота виконана на 47 сторінках, містить 4 таблиці, 21 рисунок та використано 45 літературних джерела. Актуальність дослідження: нинішній стан світового аграрного сектору виокремлюється стрімким зростанням ролі сої (Glycine max (L.) Merr.), як ключової культури, що забезпечує досить таки значну частину глобальної продовольчої стійкості через високий вміст рослинного білка та олії. Однак виробництво продуктів з рослин сої зіштовхується з серйозними проблемами, серед яких бактеріальні хвороби займають провідну позицію за рівнем шкідливості. В умовах глобальних кліматичних змін, що супроводжується різкими коливаннями температури та нерівномірними опадами, спостерігається помітне збільшення чисельності випадків зараження такими двома основними збудниками, як Pseudomonas syringae pv. phaseolicola та Xanthomonas axonopodis pv. glycinea. Тому використання сучасних біотехнологічних підходів у формуванні стійкості сої є потенційно важливим для мінімізації негативного впливу патогенів на врожай. Метою дослідження було дослідження комплексного аналізу та теоретичного обґрунтування застосування сучасних біотехнологічних методів для підвищення стійкості Glycine max (L.) Merr. до найбільш поширених бактеріальних хвороб. Об’єктом дослідження – оцінка стійкості клітинних ліній сої до бактеріальних патогенів родів Pseudomonas та Xanthomonas у системі in vitro, процеси формування захисної відповіді до патогенів в культурі in vitro. Предметом дослідження – насіння сої звичайної (Glycine max.), Pseudomonas syringae pv. phaseolicola. Методи дослідження: мікробіологічний (аналіз мікрофлори насіння), калюсної культури та метод паперових дисків.The bachelor’s qualification work consists of 47 pages, contains 4 tables, 21 figures, and cites 45 literary sources. Relevance of the research: the current state of the global agricultural sector is characterized by the rapidly growing role of soybean (Glycine max (L.) Merr.) as a key crop that provides a significant part of global food security due to its high content of plant protein and oil. However, the production of soybean products faces serious challenges, among which bacterial diseases occupy a leading position in terms of harmfulness. Under conditions of global climate change, accompanied by sharp temperature fluctuations and uneven precipitation, a noticeable increase in the number of infection cases by two main pathogens – Pseudomonas syringae pv. phaseolicola and Xanthomonas axonopodis pv. glycines – is observed. Therefore, the use of modern biotechnological approaches to form soybean resistance is potentially important for minimizing the negative impact of pathogens on yield. The aim of the study was a comprehensive analysis and theoretical substantiation of the application of modern biotechnological methods to increase the resistance of Glycine max (L.) Merr. to the most common bacterial diseases. The object of the study is the assessment of the resistance of soybean cell lines to bacterial pathogens of the genera Pseudomonas and Xanthomonas in the in vitro system, as well as the processes of formation of the protective response to pathogens in in vitro culture. Subject of the study: seeds of common soybean (Glycine max) and Pseudomonas syringae pv. phaseolicola. Research methods: microbiological (analysis of seed microflora), callus culture, and the paper disk method.