Формування продуктивності кукурудзи за різних строків сівби

Abstract

Актуальність теми. Кукурудзу використовують як універсальну культуру – на корм худобі, для продовольчих і технічних потреб – виробництва круп і борошна, харчового крохмалю та рослинної олії, меду й цукру, декстрину та етилового спирту тощо [1–3]. Останніми роками за темпами нарощування валових зборів зерна в Україні кукурудза займає провідні позиції. Це зумовлено розширенням посівних площ та зростанням середньої врожайності культури. Згідно з Програмою «Зерно України – 2025» валовий збір зерна кукурудзи у 2025 р. має досягти 40 млн т, що забезпечиться такими показниками виробництва: посівна площа 5,0 млн га, врожайність 6,5 т/га [4]. Якщо зростання врожайності є позитивним фактором нарощування зерновиробництва в Україні, то збільшення частки кукурудзи в структурі посівних площ понад науково обґрунтовану слід вважати недопустимим, оскільки це зумовлює зменшення площ посівів інших важливих сільськогосподарських культур.Тому подальше нарощування валових зборів зерна повинно відбуватися за рахунок підвищення врожайності, що забезпечиться впровадженням новітніх технологій вирощування сучасних високопродуктивних гібридів кукурудзи. Отже, розроблення та обґрунтування економічно й енергетично доцільних технологій вирощування кукурудзи на зерно за рахунок удосконалення їх окремих елементів є актуальним для сільськогосподарської науки і практики. Мета та завдання дослідження. Експериментальними та лабораторними дослідженнями передбачалося науково обґрунтувати вплив строків сівби гібридів кукурудзи на ріст і розвиток та формування врожайності зерна кукурудзи. Завдання для вирішення поставленої мети передбачали: - за результатами експериментальних досліджень встановити і рекомендувати виробництву оптимальний строк сівби кукурудзи з урахуванням особливостей гібридів; - дослідити особливості росту й розвитку, зокрема, тривалість вегетаційного періоду в цілому та окремих міжфазних періодів, динаміку наростання вегетативної маси, проходження фотосинтетичної діяльності посів; - розрахувати площу асиміляційного апарату посівів кукурудзи і фотосинтетичний потенціал гібридів залежно від строків сівби; - визначити біологічну і фактичну врожайність зерна гібридів кукурудзи залежно від строків сівби; - розробити рекомендації виробництву з метою підвищення врожайності кукурудзи. Наукова новизна отриманих результатів. На чорноземах типових малогумусних проведенні експериментальні дослідження нових гібридів кукурудзи з метою обґрунтування оптимальних строків сівби, які забезпечують максимальну реалізацію генетичного потенціалу гібридів, та природних ресурсів. Практичне значення отриманих результатів. Відповідно до отриманих польових досліджень розроблено практичні рекомендації, які забезпечують формування врожайності зерна кукурудзи на рівні 10-12 т/га за стандартної його вологості.