Еколого-економічне обґрунтування формування полів сівозмін (на прикладі землекористування в Черкаській області)

Abstract

Робота присвячена актуальній проблемі сталого використання земельних ресурсів, зокрема оптимізації сільськогосподарського землекористування шляхом впровадження науково обґрунтованих сівозмін. Основна мета планування землекористування – це прагнення досягнути загальносуспільного чи громадського інтересу та спланувати землекористування так, щоб врахувати інтереси суспільства окремих груп чи осіб щодо земельних інтересів, гарантувати безпеку і загальний добробут громади. [3] . Зростаючий вплив інтенсивного землеробства на деградацію ґрунтів, втрату біорізноманіття та зниження продуктивності вимагає впровадження раціональних підходів до управління земельними ресурсами. Запропоновані моделі сівозмін спрямовані на забезпечення економічної ефективності, екологічної стійкості та збереження природних ресурсів. Перший розділ роботи має ключове значення для обґрунтування дослідження, оскільки він закладає теоретичну базу, необхідну для розуміння еколого-економічних аспектів сівозмін. Його мета — окреслити основні принципи сталого землекористування, пояснити роль сівозмін у збереженні родючості ґрунтів і забезпеченні стійкості агроекосистем. Другий розділ є основою для розробки практичних рекомендацій у третій частині роботи, оскільки він розкриває, як сівозміна сприяє сталості агроекосистем і збереженню родючості ґрунтів. Цей розділ обґрунтовує, що сівозміни є не лише агротехнічним прийомом, а й ефективним інструментом у досягненні екологічної стабільності та економічної вигоди. Третій розділ підтверджує ефективність сівозмін у вирішенні проблем деградації ґрунтів, підвищенні врожайності та забезпеченні економічної стабільності агровиробництва. Ця частина роботи є ключовим обґрунтуванням доцільності впровадження сівозмін як невід'ємного елементу сталого землекористування. Вона демонструє, що сівозміни можуть стати універсальним інструментом для забезпечення стійкого розвитку аграрного сектору України.