Порівняльна характеристика модифікацій методу Бермана за діагностики стронгілоїдозу собак

Abstract

В статті наведено порівняльну характеристику класичного методу Бермана та його модифікацій за стронгілоїдозу собак. Для проведення дослідження використовували фекалії, відібрані від здорових собак та собак, хворих на стронгілоїдоз (попередньо діагностованих авторами), які утримуються в різних притулках Києва. Всього було обстежено 30 собак, з них 6 виділяли личинок S. stercoralis. Порівнювалась ефективність модифікацій, а також додаткові критерії (часозатратність, залежність від наявності спеціального обладнання, ціна обладнання, ефективність аналізу, зручність проведення). У порівнянні використовували класичний метод Бермана з відстоюванням протягом 6-8 годин, класичний метод Бермана, з відстоюванням протягом 2 годин і подальшим центрифугуванням протягом 15 хв, модифікацію методу Бермана авторства Francisco Hernández-Chavarría і Leticia Avendaño, а також метод Бермана із заміною лабораторного посуду аналогами. Встановлено, що класичний метод і його модифікації володіють 66 % чутливістю за діагностики стронгілоїдозу собак. Модифікація із застосуванням центрифуги, завдяки кращій накопичувальній здатності, показала вищу чутливість (83 %) у порівнянні з іншими модифікаціями і класичним методом. Модифікація із заміною спец. посуду порівняно з аналогами володіє високою чутливістю і може бути рекомендована для використання у клініках ветеринарної медицини, які не мають достатнього матеріального забезпечення.