Технологія адаптації тракторів в складі грунтообробних агрегатів до умов експлуатації

Abstract

Грунтообробні агрегати, створювані з урахуванням тракторів тягово-енергетичної концепції, дедалі більше впроваджуються у технології вирощування сільськогосподарських культур. Пов’язано це, як правило, із застосуванням комбінованих агрегатів здатних за один прохід виконувати кілька технологічних операцій, а також зі збільшенням діапазону робочих швидкостей руху агрегатів, призначених для ресурсозберігаючих технологій. Такі енергетичні засоби, крім потужності двигуна, що реалізується через ходову систему, мають запас потужності двигуна, яку можна реалізувати через вал відбору потужності. Поява надлишку потужності двигуна, у разі використання трактора тільки в тяговому варіанті, неприпустимо для класичної тягової концепції, так як це призводить до істотного перевитрати палива, що є невідновлюваною сировиною, що, по суті, знижує ефективність його використання. Крім цього, діючі на трактор динамічні навантаження з боку грунтового фону істотно впливають на його кінематичні втрати, що змушує враховувати обмежувальні пороги при встановленні номінального режиму його роботи. При експлуатації тракторів дана проблема вирішується шляхом узгодження режимів роботи та експлуатаційних параметрів трактора у складі грунтообробного агрегату за критеріями ресурсозбереження. Тому обґрунтування критеріальних умов, що дозволяють призначати оптимальні значення режимів роботи та експлуатаційних параметрів трактора, що використовується у складі МТА різного технологічного призначення, є перспективним напрямом зниження погектарного витрат палива.