Формування продуктивності сої залежно від технологічних прийомів вирощування в умовах лісостепу Правобережжя

Abstract

Соя є однією з найцінніших сільськогосподарських культур світового землеробства. Її унікальний хімічний склад, в якому поєднано 38-42% білка, 18-23% жиру, 25-30% вуглеводів, ферменти, вітаміни, мінеральні речовини, доповнюється також найважливішою біологічною особливістю - фіксацією атмосферного азоту. Тому соя є необхідною культурою більшості ланок сівозмін, а економічний аспект її вирощування є беззаперечним (Бабич А.О., 2024, 2001, Бахмат М.І., 2001, 2020, Джура Ю.М., 2003, 2021, Ермантраут Е.Р., 2002, Колісник C.L, 2024, Петриченко В.Ф., 1995, 2001, 2018, Шерепітко В.В., 2024, Каленська С.М., 2014, 2022, Новицька Н. 2023). Все це сприяє зростанню площ посівів сої у переважній кількості регіонів України, що водночас викликає багато труднощів із застосуванням оптимальних складових технології її вирощування. Крім цього, інтенсивний розвиток біодинамічного землеробства в світі тісно пов’язаний із застосуванням зернобобових культур, серед яких соя займає провідне місце, а технологія вирощування сої за екологічними принципами є недостатньо вивченою у ґрунтово-кліматичних регіонах України. Таким чином, всебічне вивчення перерахованих чинників дасть змогу уникнути і зменшити гальмування росту продуктивності культури та погіршення якості зерна. Також дасть можливість розробити адаптовані до умов регіону нові компоненти технології або оригінальне їх поєднання, що в кінцевому результаті буде гарантувати високі і сталі врожаї із оптимально можливими показниками якості продукції. Важливою стороною вивчення нових сортових технологій вирощування сої є використання сучасних вітчизняних розробок у галузі сільського господарства, а застосування їх може сприяти конкурентоспроможності одержаної продукції як на вітчизняному, так і на зарубіжних ринках. Перспективно-динамічне вивчення технологій вирощування сої має особливе значення як для загальних тенденцій розвитку рослинництва, так і для одержання максимально можливих врожаїв в конкретних грунтово- кліматичних зонах України. Актуальність теми. Найвизначальнішими особливостями сучасної сортової технології вирощування сої є рівень урожайності та оптимально можлива якість продукції відповідно до сорту та умов вирощування цієї культури. Тому до найважливіших прийомів технології вирощування, які мають суттєвий вплив на зазначені фактори, варто віднести оптимальну площу живлення рослин сої та систему її удобрення. Щодо системи удобрення сої, то вона обов’язково має бути комбінованою, оскільки соя певну частину елементів живлення здатна засвоювати самостійно, а для максимально можливої урожайності потрібна оптимальна і збалансована кількість елементів живлення. Саме тому і виникла необхідність оцінки способів сівби сої та удосконалення системи її удобрення в умовах регіону з нетрадиційним видом добрива - екограном. Таким чином, комплексна оцінка врожайності і якості сортів сої при різних способах їх сівби і умовах живлення, яке створювалось за рахунок застосування мінеральних добрив, органічно-мінерального добрива екограну та інокуляції насіння ризоторфіном і вермистимом, є науково цінною та актуальною проблемою сьогодення. Мета і завдання дослідження. Основною метою досліджень було виявлення кращих сортів, способів сівби, інокуляції та оптимальної системи удобрення сої для одержання підвищеної урожайності і якості насіння в умовах лісостепу Правобережного України. У зв’язку з цим були поставлені такі задачі: • визначити вплив способів сівби на ріст, розвиток та продуктивність сої; • встановити оптимальну дозу мінеральних добрив в передпосівному удобренні та екограну в припосівному удобренні сої; • оцінити ефективність дії обробки насіння сої ризоторфіном та вермистимом порівняно із дозами мінеральних добрив та екограну; • виявити сортові особливості рослин сої за динамікою формування фотосинтетичних показників та коефіцієнтом використання фотосинтетично активної радіації в умовах регіону; • проаналізувати урожайність сої та встановити вплив чинників, що досліджувались шляхом дисперсійного аналізу; • встановити технологічну якість її насіння залежно від сортових особливостей культури, інокуляції, способів сівби та удобрення; • дати оцінку розробленим прийомам сортової технології вирощування сої за економічними та біоенергетичними показниками. Об’єкт дослідження - процес формування продуктивності сої залежно від сортів, способів сівби, доз добрив та інокуляції насіння. Предмет дослідження - технологія вирощування сої та її оптимізація за рахунок сортових особливостей культури. Методи дослідження —польовий - візуальний - для встановлення фенологічної змінності рослин, вимірювально-ваговий - для визначення сухої речовини, площі листової поверхні і фотосинтетичних показників; розрахунковий - для встановлення дози мінеральних добрив, використання рослинами ФАР; метод монолітів і інокуляції рослин - для визначення розмірів симбіотичного апарату сої та величини біологічно фіксованого азоту; біохімічний - для встановлення якісних показників урожаю та одержання основних показників енергетичної характеристики насіння; математично- статистичний - для оцінки достовірності отриманих результатів досліджень, моделювання і прогнозування урожайності; розрахунково-порівняльний - для підтвердження економічної та енергетичної ефективності сортової технології вирощування сої. Наукова новизна одержаних результатів. В умовах лісостепу Правобережного України дана комплексна оцінка сортам, способам сівби, системі удобрення та інокуляції насіння, що дозволило оптимізувати сортову технологію вирощування, яка забезпечила одержання стабільної врожайності та підвищеної якості насіння сої. Встановлено енергетично-економічну доцільність застосування розроблених елементів технології вирощування зазначеної сільськогосподарської культури. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що за результатами досліджень здійснено агроекономічне та біоенергетичне обґрунтування екологічно чистої та сортової технології вирощування сої, яка забезпечила врожайність насіння на рівні 2,95-3,17 т/га, приріст корисного ефекту - в межах 1,88-2,62 та одержання 182,8-232,5% рівня рентабельності.