Розвиток емоційного інтелекту у здобувачів вищої освіти (на прикладі НУБіП України)

Abstract

Актуальність дослідження. У період швидкого та стрімкого розвитку техніки та суспільства в цілому ми часто забуваємо про те, що є фактори, які допомагають нам залишатися людьми, а не, йдучи в ногу з часом, перетворюватись на роботизовані машини, що «запрограмовані» лише на роботу, сон і відпочинок. Одним з таких факторів є емоційний інтелект – те, що допомагає дати раду своїм емоціям, а також розпізнавати чужі. Емоції не тільки виконують свою функцію, як психічний процес, що відображає наше суб’єктивне ставлення до того, що нас оточує, а й є провідним аспектом, що допомагає розвитку особистості не просто розуміти суть своєї роботи та «автоматизовано» виконувати свої обов’язки, а стати фахівцем у своїй професійній діяльності. Саме тому предметом дослідження було обрано емоційний інтелект. Актуальність даної теми також пов’язана з тим, що якщо емоції й надалі розглядатимуться як такі, що перебувають у конфлікті з розумом і не піддаються свідомому контролю та регулюванню, то людська цивілізація, швидше за все, приречена на самознищення. У педагогічному плані науково обґрунтований підхід до цілеспрямованого формування емоційної компетентності студентів у процесі навчання і виховання має бути розроблений на основі експериментальних досліджень процесів і станів емоцій та особливостей формування стійких рис особистості. Емоційний інтелект (англ. emotional intelligence) – це сукупність розумових здібностей, задіяних у розпізнаванні та розумінні власних емоцій та емоцій інших людей. Визначення емоційного інтелекту включає в себе здатність усвідомлювати власні почуття та емоції, правильно виражати їх, керувати ними, а також, за допомогою цих усіх вмінь, взаємодіяти з іншими людьми, усвідомлюючи та розуміючи їх емоції. Люди з високим рівнем розвитку емоційного інтелекту досягають кращих результатів у житті та на роботі, їм легше приймати рішення та брати на себе відповідальність незалежно від складності роботи. Вони також отримують задоволення від спілкування і прагнуть досягти високих результатів. Термін «емоційний інтелект» прийнято вважати досить «молодим», адже офіційно вперше його використали в 1990 році професори Джон Майєр і Пітер Саловей, опублікувавши статтю, де і сформували це поняття [8]. Проте не можна чітко сказати, коли саме емоційний інтелект почали розглядати як важливий фактор впливу на якість навчання та виховання, адже ще за часів античності давньогрецький філософ Платон звернув на це увагу. Тому ми лише можемо припускати, з якого саме часу люди почали звертати увагу на важливість емоцій. Дану тему неодноразово досліджували та презентували у своїх працях такі іноземні науковці як: Д. Гоуман, Р. Бояцис, Е. Мак-Кі, р. Бар-Он. Серед вітчизняних педагогів, звісно, також були визначні постаті, що зацікавилися цією темою: В. Сухомлинський, А. Макаренко, С. Русова, Г. Ващенко, І. Бех, Л. Виготський тощо. Серед сучасних педагогів результати різноманітних досліджень із даної теми в наукових статтях і дисертаціях представляли: О. Єресько, Н. Курмишева, О. Лящ, В. Зелюк, В. Зарицька та інші. Розвиток емоційного інтелекту як ніколи важливий у процесі створення не тільки особистості, а й професіонала своєї справи. Адаптація студентів - це складний, динамічний, багаторівневий процес, який перебудовує сфери потреб/мотивації, навичок і компетенцій у відповідь на нові завдання, цілі, перспективи та умови реалізації. Саме емоції допомагають пережити доволі складний період у житті кожного студента – залучення до абсолютно нової ланки соціуму, вливання в колектив, вибудовування взаємозв’язків із іншими людьми, перехід до самостійного життя та багато інших речей, що змінюються відповідно до нового етапу життя. Неможливо не згадати, що наявність розвиненого емоційного інтелекту – це неодмінна умова успішного індивіда, який точно впевнений у тому, чого хоче, знає, чого потребує, а також вміє відстоювати свою думку тощо. Виходячи з цього метою даної роботи визначено розкриття змісту, структури емоційного інтелекту, а також його як чинника адаптації студентів під час навчального процесу. Об`єкт дослідження - емоційний інтелект як чинник адаптації студентів під час освітнього процесу. Предмет дослідження – розвиток емоційного інтелекту, його характерні прояви та видозмінення під час навчання та виховання студентів, розробка рекомендацій щодо оптимізації процесу адаптації студентів. Гіпотеза дослідження – існує певна закономірність у рівні сформованості емоційного інтелекту та розвитку студента, як майбутнього конкурентоспроможного фахівця, професіонала своєї справи. Завдання дослідження: 1. Теоретично розкрити поняття «емоційного інтелекту»; 2. Дослідити характерні прояви емоційного інтелекту, його взаємозв’язку з інтелектуальними здібностями студентів; 3. Прослідкувати характеристики емоційного інтелекту студентів у процесі навчання; 4. Визначити специфіку адаптаційного періоду у студентів; 5. Визначити суть емоційного інтелекту як чинника адаптації студентів під час освітнього процесу; 6. Розробити рекомендації щодо оптимізації процесу адаптації студентів та розвитку їхнього емоційного інтелекту. Для розв’язання поставлених завдань і досягнення мети використано такі методи наукового дослідження: аналіз, узагальнення, систематизація даних науково-педагогічних досліджень щодо емоційного інтелекту та його впливу на процес навчання студентів, порівняння закордонного та вітчизняного досвіду, спостереження, анкетування, кількісний та якісний аналіз анкетування; методи математичної статистики. Практичне значення полягає у діагностиці рівня та якості емоційного інтелекту майбутніх викладачів закладів вищої освіти України й розробленні відповідних методичних рекомендацій. Апробація дослідження: результати дослідження було представлено під час участі у науковій конференції: Всеукраїнська студентсько-учнівська науково-практична онлайн-конференція «Сучасна гуманітарна наука в інтерпретації молодих дослідників: виклики воєнного часу», що проходила 28 березня 2024 року на платформі Zoom. Експериментальна база: Гуманітарно-педагогічний факультет Національного університету біоресурсів і природокористування України. Структура роботи: магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (28 найменувань). Загальний обсяг магістерської роботи складає 94 сторінки. Основний зміст роботи викладений на 80 сторінках. Для розкриття змісту викладених теоретичних положень та методичних аспектів роботи запропоновано 3 додатки загальним обсягом 10 сторінок.