Українська поетична класика як оформлювач гідної нації

Abstract

Статтю присвячено різноаспектним зв’язкам української поезії середини ХІХ – початку ХХ століття з ідеєю національного індепендентизму й ідеалом відродження української незалежної держави. Дослідження полягає у виявленні ідейно-естетичних особливостей опрацювання письменниками різних періодостилів і творчої манери мотивів і образів національно-патріотичного, зокрема державницького спрямування, донедавна ще заборонених радянським режимом. Розкрито літературні координати образів України, відновленої навесні 1917 року як держава, та України, збройно воюючої з численними ворогами за збереження державності; висвітлено специфіку класичного письменства як антидоту проти малоросійського комплексу та функціонування у літературі пасіонарної теми відродження та захисту української держави. Охарактеризовано внески класичних авторів давньої, нової та новітньої доби у розвиток української державницької нації, її свідомості й національно гідності. Безперечними художніми внесками у кристалізацію свідомості нації визнано кращі поезії національно-патріотичного і державницького спрямування Т.Шевченка, П.Куліша, І.Франка, Лесі Українки, О.Маковея, Є.Маланюка, Б.Лепкого, Ю.Липи, І.Багряного, В.Стуса й інших авторів, що становлять собою потужну духовну зброю у час війни на Сході України.