Проектування сівозмін та впорядкування сільськогосподарських угідь (на прикладі ФГ «Січ» Бердичівського району Житомирської області)

Abstract

Погіршення екологічного стану сільських територій у процесі реформування земельних відносин зумовлене недостатнім впровадженням природоохоронних заходів, ігноруванням вимог екологічної безпеки в аграрному виробництві, дисбалансом у структурі земельного фонду, порушенням оптимального співвідношення сільськогосподарських угідь, а також відсутністю належної практики збереження екологічної цінності агроландшафтів і забезпечення стійкого функціонування ґрунтів та відновлення їх родючості [21]. Для нормативно-правового врегулювання та вирішення даних проблем спрямовані норми Законів України: «Про землеустрій» за №858-IV від 22.05.2003 р., «Про охорону земель» за №962-IV від 19.06.2003 р., Постанова КМУ «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах» за №164 від 11.02.2010р., розпорядження КМУ «Про схвалення Концепції розвитку сільських територій» за №995-р від 23.09.2015р. Проте, ці норми в основному носять декларативний характер: наразі відсутній чітко визначений у законодавстві детальний механізм оптимізації структури сільськогосподарських угідь та захисту ґрунтів від деградаційних процесів. Актуальні напрями розвитку світового землеробства орієнтовані на поєднання завдань продовольчого забезпечення населення з необхідністю охорони навколишнього середовища, збереження ландшафтного й біологічного різноманіття та відновлення ґрунтової родючості. Тому ключовим пріоритетом у використанні земельних угідь виступає не стільки досягнення максимальної врожайності сільськогосподарських культур, скільки збереження й підтримка функціональних взаємозв’язків між природними компонентами навколишнього природного середовища. Адаптивно-ландшафтна система землеробства повністю узгоджується з цим 7 підходом, оскільки ґрунтується на принципах екологічної доцільності, здатності до адаптації, наукової обґрунтованості та біогенності [2]. Останні забезпечують перехід від концепції тотальної інтенсифікації земельних ресурсів, результатом якої є руйнування ґрунтового покриву і всієї ландшафтної сфери, до концепції ресурсоощадливого адаптивно-ландшафтного землекористування і екологічно стійких агроекосистем. Актуальність теми. У сучасних умовах розвитку земельних відносин надзвичайно важливим є впровадження науково обґрунтованих сівозмін у сільськогосподарських підприємствах та неухильне дотримання їх принципів. Водночас істотне погіршення екологічного стану територій аграрних господарств у період постійних змін в аграрному секторі зумовлене недостатнім і малоефективним використанням комплексу природоохоронних заходів. У більшості випадків спостерігається екологічна диспропорція у структурі земельного фонду сільськогосподарського підприємства, значне порушення співвідношення сільськогосподарських угідь, а також ігнорування вимог сівозміни під час вирощування сільськогосподарських культур та інші порушення агротехнічних норм. Мета роботи – вирішення комплексу заходів, які пов’язані із процесами інтенсивного використання земельних ресурсів без належного врахування сівозмінних вимог, дотримання заходів щодо захисту земель від ерозійних процесів. Об’єкт дослідження – процес формування сівозмін та впорядкування сільськогосподарських угідь ФГ «Січ» в умовах новітніх земельних відносин. Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи еколого-економічного обґрунтування сівозмін та впорядкування сільськогосподарських угідь.