Розвиток особистісного потенціалу керівників структурних підрозділів аграрного закладу вищої освіти

Abstract

Магістерська кваліфікаційна робота присвячена актуальній науково-практичній проблемі розвитку особистісного потенціалу керівників структурних підрозділів у системі аграрної освіти. Актуальність теми зумовлена зростаючою складністю управлінських завдань, цифровою трансформацією освітнього процесу, потребою у психологічній стійкості керівників в умовах воєнного стану, а також підвищеними вимогами до якості управління та командної взаємодії. У роботі зосереджено увагу на формуванні науково обґрунтованої моделі та технології розвитку особистісного потенціалу керівників кафедр, що поєднує самодіагностику, рефлексію, цілеспрямоване формування управлінських компетентностей і практичне закріплення нових управлінських умінь у реальних умовах функціонування факультету. Загальний обсяг роботи становить 139 сторінок і містить 18 таблиць, 12 рисунків та 82 джерела у списку використаної літератури. Основна мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні та створенні моделі й технології розвитку особистісного потенціалу керівників структурних підрозділів аграрного закладу вищої освіти, спрямованої на підвищення якості їх управлінських рішень і стійкості професійної діяльності в умовах трансформацій аграрної освіти та викликів воєнного часу. Реалізація запропонованих підходів дає змогу підсилити управлінську гнучкість, сформувати високий рівень цифрової, комунікаційної та емоційно-вольової компетентностей, а також забезпечити розвиток командної взаємодії в структурних підрозділах факультету. У першому розділі роботи подано теоретико-методологічне обґрунтування сутності особистісного потенціалу керівника кафедри, розкрито структуру цього феномена, визначено ключові управлінські компетентності та проаналізовано сучасні наукові підходи до їх формування. Особливу увагу приділено лідерському компоненту, психологічній стійкості, цифровій компетентності, комунікаційним та стратегічним умінням керівника в умовах аграрної освіти й воєнного часу. Систематизовано вітчизняні та зарубіжні концепції розвитку управлінських кадрів, а також окреслено роль саморефлексії, наставництва, супервізії та практикоорієнтованих методів навчання у формуванні професійної зрілості керівника кафедри. Другий розділ присвячений аналізу реального стану сформованості особистісного потенціалу керівників структурних підрозділів ФАП СНАУ за результатами інтегральної оцінки ІОПК-СНАУ. Детально розглянуто рівень розвитку цифрових, комунікаційних, стратегічних, емоційно-вольових і фасилітаційних компетентностей, а також виявлено сильні та слабкі сторони керівників. Особливу увагу приділено визначенню управлінських суперечностей та факторів, що стримують ефективність управління: нерівномірність розвитку цифрових компетентностей, недостатня увага до емоційної стійкості, слабкість механізмів командної взаємодії, обмеженість практик наставництва та структурованого управлінського супроводу. У третьому розділі розроблено й обґрунтовано модель та технологію розвитку особистісного потенціалу керівників кафедр, адаптовану до потреб аграрної освіти та умов воєнного часу. Запропонована модель включає цільовий, діагностичний, процесуальний та результативний компоненти, а технологія базується на моделі «Tell–Show–Do», що забезпечує поєднання теорії, спостереження та практичного виконання управлінських функцій. Визначено інструменти професійного розвитку – супервізію, наставництво, коучинг, роботу з цифровими аналітичними платформами, управлінські кейси й механізми зворотного зв’язку. Обґрунтовано очікувані результати впровадження: зростання цифрової грамотності, підвищення якості управлінських рішень, посилення психологічної стійкості, розвиток командної динаміки та підвищення ефективності функціонування кафедр. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування розробленої моделі та технології в системі професійного розвитку керівників структурних підрозділів аграрних ЗВО. Модель може бути інтегрована у внутрішні політики розвитку персоналу, програми підвищення кваліфікації, річні плани роботи кафедр і системи моніторингу управлінської діяльності. Запропоновані підходи можуть бути масштабовані на інші факультети університету, а також адаптовані в інших закладах вищої освіти аграрного профілю, що працюють в умовах воєнного стану, цифровізації та підвищеної турбулентності освітнього середовища.